25 грудня 2023 року в Центральній публічній районній бібліотеці «Почайна» Оболонського району міста Києва було проведено літературну годину «Первоцвіт української класичної прози» до 190 р. від дня народження Марко Вовчок.
Марія Олександрівна Вілінська (прізвище за першим чоловіком — Маркович, за другим чоловіком — Лобач-Жученко; найвідоміший певдонім — Марко́ Вовчо́к) (1833 - 1907) — українська та російська письменниця і перекладачка. Вілінська була дружиною українського етнографа Опанаса Маркевича та російського офіцера Михайла Лобача-Жученка, матір'ю російського публіциста Богдана Марковича, троюрідною сестрою російського літературного критика Дмитра Писарєва, старшою сестрою російського письменника Дмитра Вілінського та тіткою українського дипломата Олександра Вілінського.
Твори Вілінської, опубліковані під псевдонімом Марко Вовчок, мали антикріпацьке спрямування та описували історичне минуле України. У 1860-их роках Вовчок здобула значної літературної слави в Україні після публікації у 1857 році україномовної збірки «Народні оповідання».
Марко Вовчок - високоталановита художниця слова, надзвичайно чутлива і уважний до всього нового в суспільному і духовному житті народу. «У всесвіті мені відомі лише дві прекрасні речі: зоряне небо над нашими головами і почуття обов'язку в наших серцях». Ці слова розкривають глибини душі видатної української письменниці Марії Олександрівни Вілінської (Марка Вовчка), яка писала твори українською, російською, французькою мовами, розмовляла сімома, а читала - десятьма мовами.
Вона першою познайомила Європу з Україною, видавши свої твори у Франції. Уродженка Росії, Марія Олександрівна понад усе любила Україну. Перебуваючи в Саратові, писала, що «...весь Саратов віддала б за єдину стеблинку чебрецю, що росте на берегах річки Росі».
«З простою красою і ніжністю її мови й стилю в'яжеться нерозривно її ніжна любов до всіх нещасних і страждущих...» (І. Франко)
