Андрій Самійлович Малишко (1912 - 1970) — український поет, перекладач, літературний критик.
Автор численних збірок поезій («Лірика» (1938), «За синім морем» (1950), «Далекі орбіти» (1964), «Дорога під яворами»(1964), поеми «Прометей» (1946) та ін.
Будучи натурою музикальною, він, як мало хто з поетів, розумів і відчував слово в музиці, швидко схоплював структуру майбутньої пісні. Андрій Малишко співпрацював з багатьма композиторами, але особливо плідно, починаючи з 1949-го року, з Платоном Майбородою, створивши понад 30 пісень, серед яких «Київський вальс», «Вчителько моя», «Пісня про рушник». За словами поета, саме народна пісня дала поштовх його творчості. Слухаючи материнський спів, малий Андрій не міг змиритися із сумною долею його героїв і сам створював щасливі кінцівки пісень. Андрій Малишко увійшов в українську літературу як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні.
Постать Андрія Малишка вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю, інтимним тоном звучання, навіть коли він говорить про світові, загальнолюдські проблеми.
ВКРАЇНО МОЯ
Зорями з неба і квітами з гаю
Сяє в літах дніпрова течія,
Слава тобі, великий рідний краю,
Як я люблю тебе, Вкраїно моя.
Бурі здолаєм, зрівняємо хащі,
Долю твою проміння осія,
Добра, ясна, молода, і, роботяща,
Як я люблю тебе, Вкраїно моя.
{gallery}biblioteki/pushkina/2022_gallery/2022_11_14{/gallery}
