Безмежно приємно, коли по Великодню приходить до нас письменниця із власноруч випеченою пасочкою - привітати, поспілкуватися за кавою і взяти вкорінених гілок від Тарасової верби, які ми роздаємо у хороші руки.
Руки в Тетяни Белімової точно хороші, як і її українське щире серце. Тож наша верба множиться і розходиться Україною, як і історія про гілочку, колись вкорінену Тарасом на засланні у солдатчині.
P.S.
Гілочки ще маємо, коріння на них розкішне. Звертайтеся в години роботи бібліотеки! Ми теж уже висадили рядочок, потім оберемо найкращу і посадимо на місці загиблої верби, плекатимемо і чекатимемо, коли вже можна буде знову пити каву під вербою.
