Згадаймо сьогодні Григорія Сковороду, одну з найпотужніших фігур українського духовного життя.
Народився він 3 грудня 1722 у Чорнухах на Полтавщині. Знаний у світі як український філософ-містик, богослов, поет, педагог, композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом».
Навчався в Києво-Могилянській академії (вищої освіти не здобув). Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно Слобожанщиною. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
Григорій Сковорода писав свої твори різновидами староукраїнської літературної мови: художні та філософські твори слов'яноруською (слов'яноукраїнською), поезії та байки — книжною українською (у ній менше церковнослов'янських елементів). Частину листування вів також латинською мовою.
А ми пропонуємо вам пригадати афоризми нашого філософа і прислухатися до себе, чи співзвучні вони вам.
