У нас знову малюють діти. І це певний момент стабільності, сталості у цей час страшної хитавиці. Здається, що ці дівчатка приходять не стільки заради самого малювання, скільки задля можливості поспілкуватися, побути в безтурботному вимірі спільної творчості, відчути себе у колі подібних собі дітей, зайнятих спільною справою, послухати викладачку пані Наталю Чередниченко і... отримати після заняття невеличкий подаруночок.

Колись вони стануть дорослими, війна залишиться у їхніх спогадах окремими пазлами (на жаль, дехто з дітей змушений був покинути рідний дім через напад російської армії на Україну), але цей острівець спокою і творчості вони точно не забудуть, а може, ще й дітям-онукам розкажуть, як тут воно було.
Україна переможе. Заради майбутнього цих маленьких українців!