25 квітня 1910 року у церкві, що стояла на лівому березі Дніпра, тоді ще в Чернігівській губернії (нині там знаходиться станція метро "Лівобережна") обвінчалися студент Ніколай Гумільов з юною дворянкою Анною Горенко.
На жаль, збереглися тільки кілька архівних фотографій Свято-Миколаївської церкви та записи у метричній книзі про шлюб, а також уривчасті спогади самого подружжя.
Але факт відбувся. Про що поет писав у своєму вірші:
Из логова змиева,
Из города Киева,
Я взял не жену, а колдунью.
А думал - забавницу,
Гадал - своенравницу,
Веселую птицу-певунью.
Покликаешь - морщится,
Обнимешь - топорщится,
А выйдет луна - затомится,
И смотрит, и стонет,
Как будто хоронит
Кого-то,- и хочет топиться.
Твержу ей: крещенному,
С тобой по-мудреному
Возиться теперь мне не в пору;
Снеси-ка истому ты
В днепровские омуты,
На грешную Лысую гору.
Молчит - только ежится,
И все ей неможется,
Мне жалко ее, виноватую,
Как птицу подбитую,
Березу подрытую,
Над очастью, богом заклятую.
..
Трохи подробиць від Клубу корінних киян тут:
