У межах народознавчого проєкту у публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відбувся пізнавальний та атмосферний захід «Літературні джерела української народної пісні», присвячений одному з найяскравіших скарбів української культури – народній пісні.
В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень країн усього світу. У фонді України там знаходиться близько 15,5 тисяч пісень. На другому місці перебуває Італія з кількістю 6 тисяч пісень.
У скарбниці української пісенності – і народні перлини, і твори знаних авторів. Деякі пісні настільки міцно увійшли в народну пам’ять, що часто сприймаються як безіменні, але за ними стоять конкретні імена.
Під час заходу ми зупинилися лише на десятьох пісенних творах – найвідоміших і найулюбленіших для багатьох із нас:
«Ой у лузі червона калина…»,
«Ніч яка місячна, зоряна, ясная»,
«Чорнії брови, карії очі»,
«Стоїть гора високая»,
«Дивлюсь я на небо…»,
«Їхав козак за Дунай»,
«Засвіт встали козаченьки»,
«Сонце низенько, вечір близенько»,
«Ой під вишнею, під черешнею»,
«Гандзя»,
а також поговорили про історію їхнього створення, про відомих і маловідомих авторів слів і мелодій, а саме головне - мали змогу послухати ці пісні у запису. Присутні дізналися про витоки українських пісень, їх зв’язок з літературною традицією та фольклорною спадщиною.
Народна пісня наповнює українців духовною силою, вірою в краще життя, мобілізує на кардинальні зміни та звершення.
