Чергове зібрання клубу "Спільно" 12 вересня приурочили видатним українським вченим, письменникам, громадським діячам - Михайлу Драгоманову та Борису Грінченку, ім'ям яких названо два педагогічні університети в місті Києві.
Читачі були ознайомлені з біографіями та цікавими фактами із життя знакових постатей в історії української і світової політичної думки та історії педагогіки.
Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895) - історик, філософ, публіцист, літературознавець, фольклорист. Автор понад 2 тисяч наукових творів, які підписував різними іменами. Припускають, що від його "Українець" взяла собі псевдонім поетеса Леся Українка - племінниця Михайла Драгоманова.
У 1875 році доцента Київського університету Михайла Драгоманова звільнили через його проукраїнські політичні погляди. Він був висланий з Російської імперії без права повернення.
Засновник української зарубіжної періодики, Драгоманов створив у Женеві Вільну українську друкарню, де видавав літературний збірник "Громада", темою якого було дати як найбільше матеріалів для вивчення України і її народу, його духовних починань і устремлінь до свободи і рівності серед світової спільноти.
Оцінюючи різнобічну діяльність Михайла Драгоманова, Іван Франко називав його "духовним батьком", "найбільшим публіцистичним талантом", "великим критиком і бистрим, історично вишколеним умом" та "правдивим учителем".
Борис Дмитрович Грінченко (1863 - 1910) заклав основи української педагогіки, втілював ідею створення національної школи, зробив вагомий внесок щодо організації шкільного навчання.
За поширення заборонених царським урядом видань, його заарештували в підлітковому віці і кілька місяців тримали в ув'язненні, а потім звільнили з училища.
Самостійно вивчав німецьку, французьку, чеську, польську, норвезьку та італійську мови. Успішно склавши іспит у Харківському університеті на народного вчителя, одержав право працювати в школі.
Борис Грінченко склав власний буквар та кілька шкільних підручників, разом зі своєю дружиною Марією збирав матеріали для "Словника української мови" і видав його у чотирьох томах.
Автор 50 оповідань, перекладач творів Ф. Шиллера, Й. Гете,
Г. Гейне, В. Гюго, Грінченко боровся за навчання українських дітей рідною мовою, виступав за чистоту української літературної мови.
Грінченко був активним діячем братства Тарасівців - української таємної організації, яка була створена на могилі Тараса Шевченка у Каневі.
Спеціально для своєї доньки видавав журнал "Квітка", у якому писав короткі оповідання, вірші та загадки.
У Києві письменник створив першу публічну бібліотеку, її книжковий фонд нині в ЦНБ АН України імені Вернадського.
У заповіті окремим пунктом наголошено прохання зберегти бібліотеку як ціле і називати "Бібліотекою Марії і Бориса Грінченків".
Життя та праця видатних українців-просвітителів Михайла Драгоманова та Бориса Грінченка - це приклад великого служіння Україні та її народові.
