25 квітня 1910 року у церкві, що стояла на лівому березі Дніпра, тоді ще в Чернігівській губернії (нині там знаходиться станція метро "Лівобережна") обвінчалися студент Ніколай Гумільов з юною дворянкою Анною Горенко.

На жаль, збереглися тільки кілька архівних фотографій Свято-Миколаївської церкви та записи у метричній книзі про шлюб, а також уривчасті спогади самого подружжя.
Але факт відбувся. Про що поет писав у своєму вірші:
Из логова змиева,
Из города Киева,
Я взял не жену, а колдунью.
А думал - забавницу,
Гадал - своенравницу,
Веселую птицу-певунью.
Покликаешь - морщится,
Обнимешь - топорщится,
А выйдет луна - затомится,
И смотрит, и стонет,
Как будто хоронит
Кого-то,- и хочет топиться.
Твержу ей: крещенному,
С тобой по-мудреному
Возиться теперь мне не в пору;
Снеси-ка истому ты
В днепровские омуты,
На грешную Лысую гору.
Молчит - только ежится,
И все ей неможется,
Мне жалко ее, виноватую,
Как птицу подбитую,
Березу подрытую,
Над очастью, богом заклятую.
..
Трохи подробиць від Клубу корінних киян тут:
 
175875903_3930292523717102_6355296174288996442_n.jpg 175881227_3930292613717093_4012741779910894813_n.jpg 176499690_3930291640383857_2658436503214406562_n.jpg

176532943_3930292600383761_1622518564941093742_n.jpg 176702672_3930294770383544_8291858266508764432_n.jpg 177033418_3930302913716063_7803530113175487147_n.jpg