ФОТІЙ КРАСИЦЬКИЙ, український художник та внучатий небіж Тараса Шевченка, народився в селі Зелена Діброва, що також знаходиться в Черкаській області.

У 15 років став учнем у Миколи Мурашка. Після закінчення Київської художньої школи, вступив до Одеської художньої школи, а вже після - до Петербурзької академії мистецтв. З 1903 року постійно працює в Києві. Проживав спочатку на Андріївському узвозі, а потім на Пріорці (на теперішній вулиці Брюсова), де у 1977 році встановлено меморіальну дошку.
Серед його відомих робіт прекрасні малюнки олівцем «Селяни», «Пасіка», «Дівчина підперлась рукою», і олійні етюди «Село Козацьке», «Хата», «Гай», «Ярок», «Вечір», «Повітка», «Село Майданівка», «Дорога до лісу», «Хата Лебединцевих». Писав Красицький і портрети. Серед найвдаліших – портрет Лесі Українки, І.Франка, М.Садовського, Олени Пчілки, М.Старицького. Працював і над портретами Шевченка, серед яких - портрет Кобзаря 1899 року, пейзажі села Кирилівка, портрет Т.Шевченка з бородою 1904 року, портрети «Шевченко на Чернечій горі» та «Шевченко над Дніпром», згодом працює над картиною «Смерть Шевченка», яка і стала останньою у його житті.
Помер митець у 1944 році і був похований на Куренівському кладовищі, але за проханням його дочки, у 1956 його прах було перенесено на Байкове кладовище.