Засідання читацького клубу «Разом» (секція для дорослих).
На черговому засіданні читацького клубу ми знову звернулися до класики української літератури, зокрема творчості Івана Нечуя-Левицького та його глибокої й багатогранної повісті «Хмари».
Це була розмова про текст, який відкривається не одразу, але залишає по собі сильне й тривале враження.
Ми захоплювалися майстерністю автора, його тонким психологізмом, уважністю до деталей і здатністю передати дух епохи.
Всі присутні були вражені як правдиво Нечуй-Левицький змалював процес «зросійщення» українського суспільства у другій половині 19 століття, коли винищувалось все народне, українське – натомість насаджувалось все великоруське і в політиці, і в релігій, і в культурі, і в побуті.
Учасники зустрічі жваво обговорювали образи головних героїв твору, їхні пошуки, сумніви, прагнення змін і внутрішні суперечності.
Говорили й про те, як «хмари» можуть бути не лише природним явищем, а й символом стану суспільства, людської свідомості, невизначеності й тривоги.
Під час зустрічі звучали рядки, які змушували замислитися:
«На небі стояли важкі хмари, неначе нависли над самою душею…»
«Думки клубочились, як ті хмари, і не давали спокою…»
Ці образи стали особливо близькими кожному з нас — адже і сьогодні ми часто шукаємо відповіді, пробираючись крізь власні «хмари».
Обмін думками був цікавим і дуже щирим.
Порада від учасників зустрічі: повість І. Нечуя-Левицького «Хмари», на нашу думку, є обов’язковою для читання кожним українцем.
Це дійсно невмируща класика, що не втратила своєї актуальності і через півтора століття.
Це твір, що дає відповіді на багато питань і про нашу історію і про наше сьогодення.
Дякуємо всім, хто долучився до обговорення за атмосферу довіри, за думки і живе слово.
Читаємо, відчуваємо, розуміємо – разом.
Наступне засідання читацького клубу відбудеться 31 березня об 11-00. Для обговорення ми обрали роман У. Самчука «Марія».
Facebook
Instagram