ukenfrdeitptru

 Оксана Іваненко була неповторною казкаркою. Вона написала десятки творів для дітей та дорослих, серед яких казки, вірші, оповідання, повісті, літературно – критичні статті. Письменниця здійснила також чимало перекладів.

Народилася Оксана Дмитрівна 13 квітня 1906 року в мальовничій Полтаві. Батько Оксани працював редактором газети, мати – вчителькою притулку для сиріт. У родині панував культ художнього слова, було зібрано величезну домашню бібліотеку. В домі завжди було багато дітей. Це і Оксана, і рідний брат Дмитро, і двоюрідні брати і сестри, які постійно жили у родині, і діти з дитячого будинку, якими опікувалась мати. Удома часто читали вголос твори Г. Х. Андерсена, М.Гоголя, Т.Шевченка та інших письменників. Мала Оксана дуже любила слухати і переповідати казки, оповідання. Майже все прочитане одразу перетворювалося на веселі ігри. У шість років вона написала свою першу казку. ЇЇ було вміщено в домашньому рукописному журналі «Гриб», який дівчинка сама й «редагувала». Пізніше її дитячі твори з’явилися в рукописному журналі, що виходив у гімназії. Оксана дуже добре вчилася і вже з дванадцяти років сама самостійно працювала з іншими учнями, навчаючи їх грамоти. Так розвивався у дівчинки потяг і до літератури, і до педагогіки. У свою шістнадцяту весну Оксана стає вихователькою дошкільного дитячого будинку. У цей час здійснюється її мрія стати педагогом, вона вступає до Полтавського інституту народної освіти. вдень - робота у дитячому будинку, увечері – навчання. В той час дуже бракувало художньої літератури для дітей, і Оксана починає писати для своїх маленьких вихованців казки, вірші, оповідання, п’єси. У 1923 році вона перевелась до Харківського інституту народної освіти. Після закінчення навчання вона деякий час керує секцією дитячої літератури при інституті, налагоджує тісні зв’язки з дитячими бібліотеками, запрошує письменників на обговорення проблем дитячої літератури. Саме у той час йшла дискусія про те, що являє собою казка і чи потрібна вона дітям.
Письменниця активно відстоює жанр казки, її ні з чим незрівнянну притягальну силу і виховне значення. З’являються її нові казки з фантастичними перетвореннями – «Три бажання», «Чарівні зерна», «Чудесна квітка». Невдовзі були написані казки, які увійшли в цикл «Лісові казки». «Пишучи казки» - розповідала Оксана Дмитрівна, - я перевтілювалася абсолютно, жила мріями моїх героїв: пташок, комах, кисличок, берізки, верби. Я вже не могла думати про щось інше.»
У 1939 році до ювілею Т.Г. Шевченка вона написала невеличке оповідання про дитинство Тараса – «Чорний шлях». Його надрукували у журналі, передали по радіо. І письменниця захотіла розповісти більше про дитинство та юність Кобзаря. У1961 році вона завершила майже двадцятирічну працю над романом про Т.Г. Шевченка «Тарасові шляхи», перша частина якого вийшла у 1939 році. Роман перекладено багатьма мовами.
У 1974 році О.Д. Іваненко було присуджено Республіканську літературну премію ім. Лесі Українки. За Оксаною Іваненко утвердилася слава майстерного казкаря, талановитого романіста, щирої і життєрадісної людини. Її твори мають тисячі палких прихильників у всьому світі.
Понад п’ятдесят років прожила Оксана Дмитрівна у дорогому її серцю Києві.
1997 року на 92 році життя полинула у вічність душа славетної майстрині художнього слова, але вона залишила нам в спадок свої чудові твори.