Наша учорашня зустріч з відомою японською психологинею, арттерапевткою Маріко Укійо попри тяжку київську ніч і затяжні денні тривоги все ж відбулася. І це особливо цінно у наш непростий час, який ще більше підсвічує світлих людей. Учора світилися всі: наші чудові японські гості, дитячі усмішки, тепло від вражень та очікувань зустрічі, що дала можливість доторкнутися до такої загадкової і водночас відкритої та близької Японії.
Діти захоплено слухали розповідь про японські традиції, одна з яких – особлива каліграфія, а потім взялися до самого воркшопу, старанно виводячи усі лінії. Згодом ці лінії стали словами-символами. Різноманіття побажань написати щось особливе було справді щирим і невичерпним: тут і назви тварин, і почуттів, і країн, серед яких, звичайно, були ж Україна та Японія. Списали усі заготовлені листки паперу! І це добре! Під кожним з них пані Укійо сенсей лишила свій власний підпис зі словом «життя». І нехай це побажання зігріває та перемагає усі страхи і випробування війни.
Нагадаємо, що можливість цієї зустрічі стала продовженням попередньої співпраці з організації щорічної виставки в Токіо в метрополітен музеї на Уено (Metropolitan Art Museum Tokyo), де були представлені роботи наших читачів. Проєкт ми назвали «Україна-Японія: на відстані серця» і, здається, сама така відстань і розділяє нас з нашими неймовірними японськими гостями.
Маріко Укійо – японська психологиня, фахівчиня з психічного здоров'я та майстриня арттерапії. Вона очолює Національну асоціацію фахівців психічного здоров'я Японії та благодійну організацію «Хімаварі» в Токіо, яка надає підтримку українцям, вимушено переміщеним до Японії. Маючи багаторічний досвід кризової психологічної допомоги, Маріко Укійо працювала з людьми, які постраждали внаслідок терористичних атак 11 вересня 2001 року у США, Великого східнояпонського землетрусу та аварії на АЕС «Фукушіма-1» у 2011 році. Маріко Укійо багато років працює з людьми, які пережили масштабні катастрофи й травматичні події. Її досвід, як і підтримка українців і в Японії, і в Україні – особливо цінні та заслуговують на величезну повагу.
Тому говоримо «Аріґато» (дякуємо, ありがとう) і сподіваємося на нові надихаючі зустрічі!
