Звітуємо про чергову зустріч читацького клубу «PROчитання», який функціонує у бібліотеці та об’єднує тих, для кого читання – не просто хобі, а й невід’ємна складова натхнення! Цього разу для прочитання та обговорення обрали твори Валер’яна Підмогильного «Місто» та «Невеличка драма», якому сьогодні виповнюється 125 років від дня народження.
Тому такий вибір став невипадковим, але надзвичайно вдалим! Для більшості з нас знайомство з творчістю автора стало відкриттям і захопленням. Трохи поділимося своїми враженнями!
Обидва твори вразили своїм стилем, манерою написання, змістом і тематикою, що робить їх сучасними навіть сьогодні, через 100 років після написання. І це не може не захоплювати!
Неймовірно красива мова, в якій хочеться купатися. Зауважте – писав молодий автор, народжений на сході України. Серед іншого помітили навіть новотвори: почекальня – зала очікування; кричій – глашатай, вісник; пивниця – пивний заклад тощо.
Українську мову можна вважати ще й однією з ліній обох романів, адже події відбуваються в період українізації. У «Місті», наприклад, є згадка про те, як обурювалися гості в Криму , писали скаргу на українізацію – і це також 100 років тому! А в «Невеличкій драмі» відбулася навіть «українізація коханням», коли професор,
закохавшись в Марту, переходить на українську у викладанні та написанні наукових робіт.
Непроста і небанальна любовна лінія робить романи Підмогильного надзвичайно якісним та сучасним літературним явищем, адже щире – завжди сучасне! Тут є над чим задуматися. В обох романах головні герої Підмогильного переживають самотність, нудьгу, внутрішнє роздвоєння, відчуття неповноти своєї свободи. Наприкінці «Міста» головному герою Степану «скрізь занадто людно, занадто світло» і скрізь «щемлива самотність».
Не будемо спойлерити та розкривати усі деталі романів Валер’яна Підмогильного, але однозначно рекомендуємо прочитати та відкрити для себе творчість автора, який належить до тієї когорти митців, які здатні залишатися сучасними через століття та відкривати для сучасного читача щось нове, досі незнане в розумінні сутності людини.
Насамкінець залишимо цитати з обох романів:
- "…життя – це широкомовна, галаслива лотерея з барвистими афішами, запаморочливими плакатами й досконалою рекламою, що провіщає надзвичайні виграші, делікатно замовчуючи, що на один щасливий білет припадають тисячі порожніх тонісіньких квитків і брати участь у тиражі можна тільки раз." («Місто»)
- Життя – це постійне оновлення, Марто! ..Щоранку сходить над землею сонце... Дні, Марто, розвиваються, як безліч листу, нового, свіжого листу... Щодня нові почуття прокидаються в нас. Життя не спиняється і не повторюється! І ви, Марто, і я, і всі, хто є,— всі ми нові, бо ще ніколи не існували. На порозі душі в кожного юрмляться почуття, думки, наміри, вони всі хотять зайти, вони б’ються за місце в нашій душі, їх тисячі, мільйони — а ви кажете, нового немає, Марто!.. Тільки не можна замикати себе... Ширше двері! Ширше двері!» («Невеличка драма»)
Для наступного прочитання та обговорення обрали книги: Тора Вестовер «Освічена», Наталка Діденко «Тролейбус номер 15», Леся Українка «Касандра», «Бояриня».
Читайте і приєднуйтесь!
