13 листопада 1889 року, 135 років тому, народився український письменник, сатирик та гуморист Павло Губенко, якого ми всі добре знаємо як Остапа Вишню. Письменник народився на хуторі неподалік містечка Грунь на Полтавщині (нині-Сумщина) і був другою дитиною з сімнадцяти в родині Губенків. Любив творчість свого земляка Миколи Гоголя, «Тараса Бульбу» зачитував до дірок. Тому невипадково ім’я одного з синів головного героя узяв за псевдо, а Вишня – бо любив вишні. Остап Вишня створив свій власний жанр – «усмішку» чи «реп’яшок», що відрізнялися дотепністю та незлобливістю. Почав публікуватися в офіційній пресі часів Директорії, у 1920-х роках видавався майже півмільйонним тиражем, а усмішок написав понад дві тисячі. Окрім письменницької діяльності, перекладав українською Гоголя, Чехова, Гашека, Марка Твена, О. Генрі. Нерозлучними товаришами письменника були колеги Максим Рильський і Володимир Сосюра. Усім відомі «Мисливські усмішки» Остап Вишня написав не просто так. Він із дитинства любив полювати, з собою завжди брав свого улюбленого пса Гая, запас їжі, але здобич приносив рідко.
Лікар за фахом під час Першої світової війни Павло Губенко працював у хірургічному відділенні Південно-Західної залізниці, у 1919 році був начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР, де значно зблизився з багатьма офіцерами Української Галицької армії та Дієвої Армії УНР. Протягом 1933-1943 років був в’язнем ГУЛАГу, його засудили до 10 років таборів за «терористичну змову», начебто він готувався здійснити замах на українофоба, ІІ секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. 1943-го Микита Хрущов на прохання Олександра Довженка умовив Сталіна звільнити Остапа Вишню, аби він своєю творчістю надихав на боротьбу з нацистами та українським підпіллям. Він написав збірку памфлетів про "буржуазних націоналістів" "Самостійна дірка", що врятувало письменника від подальших репресій.
Запрошуємо до бібліотеки, де ви зможете детальніше ознайомитися з творчістю ювіляра.
