9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр, що на Харківщині, народився Борис Грінченко – український письменник, педагог, етнограф, історик, видатний громадсько-культурний діяч, автор першого словника української мови та низки фундаментальних етнографічних та педагогічних праць. Родина Грінченків походила зі збіднілих дворян. Змалечку хлопчик тягнувся до знань, читав усе, що потрапляло на очі, тому й інтереси були різнобічні. Враження від прочитаних книжок пізніше перелилися у власні твори. Згодом у Києві письменник створив першу публічну бібліотеку (її книжковий фонд зараз у ЦНБ АН України імені Вернадського). До книг мав особливе ставлення, родина письменника впродовж усього життя збирала книги і насамперед ті, що стосувалися України.
Як педагог розумів роль казки в дитячому вихованні, з народних джерел черпав сюжети для цих творів. «Книга казок віршем» з’явилася 1894 року у Львові, до неї ввійшло майже двадцять казок. Збірка мала велику популярність серед дітей, вона неодноразово перевидавалася. Разом із казками І.Я. Франка, його збіркою «Коли ще звірі говорили» «Книга казок віршем» Б.Грінченка розпочинала жанр української літературної казки.
Грінченко – автор першого фундаментального «Словника української мови» (1907-1909). На словнику Б.Грінченка ґрунтувався український правопис, прийнятий у 20-их роках ХХ століття і з певними змінами чинний і нині. Ювіляр також впродовж життя відстоював поширення української мови в школах та у вишах.
Найкращий спосіб вшанувати ювіляра – почитати його твори, які є у бібліотеці. Запрошуємо до читання!
