3 грудня Україна і світ відзначає 300-ліття Григорія Сковороди - філософа, поета, музиканта, педагога-новатора. Григорій Савич Сковорода - одним з таких геніїв є філософ, що на багато років випередив свій час.
Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи, що нині на Полтавщині, у вільній козацькій родині. В оселі Сковороди нерідко було чутно народні пісні, перекази та думи. Григорій вільно грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі, самостійно складав і виконував пісні та був солістом церковного хору. Нелегке фінансове становище родини привчило його з дитинства бути невибагливим та задовольнятись малим. Ця риса лишилася в нього на все життя.
У Києво-Могилянській академії Григорій Сковорода навчався з перервами протягом 10 років. Проте, так і не отримав диплом про вищу освіту. Кажуть, що він найбільше цінував власну свободу. Вчитель, філософ, прозаїк, поет і богослов, він оспівує етичну науку, самопізнання, права людської особистості. Автор 17-ти філософських творів, хоча за життя не видав жодної своєї книжки, народний мислитель і справжній просвітитель, присвятив себе цілям пробудження народу.
Згадаймо найвідоміші вислови українського Сократа Григорія Сковороди:
Світ ловив мене та не спіймав
Жоден диявол не завдає більше шкоди, аніж удавані друзі.
Що вподобав, на те й перетворився.
Без бажання все важке, навіть найлегше.
Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..
Все минає, але любов після всього остається.
Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.
