36 років тому на Чорнобильській атомній електростанції сталася найбільша техногенна катастрофа минулого століття. В цей день ми схиляємо голову перед пожежниками, військовими, ліквідаторами наслідків аварії. А також висловлюємо безмежну вдячність працівникам ЧАЕС, які мужньо тримали стрій під час російської окупації і продовжують працювати.
Сьогодні зона відчуження — це одночасно і місце катастрофи, і місце людського подвигу, який завжди пам'ятатиме увесь світ. Українці всі ці роки робили все можливе, щоб історія ніколи не повторилася. Та цього року, на жаль, перед нами постала нова загроза через повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України.
Про трагедію на Чорнобильській атомній електростанції нагадують і наші книжечки, які ви вже читали і ще неодмінно почитаєте після відновлення повноцінної роботи бібліотеки. Скажімо, книжки Катерини Міхаліциної, які торкаються складної теми. "Квіти біля четвертого" – зворушлива історія, після прочитання якої ще довго не йдуть з-перед очей образи домашніх тварин, яких жителі покинули й більше ніколи не бачили, осмислюються долі тих, чиє життя трагедія зламала безповоротно. За чим так тужить прабабуся, щось видивляючись із вікна багатоповерхівки? Вона назавжди покинула свій дім десь на квітучому Поліссі. Катастрофа відібрала не тільки оселю, а й життя близької людини — як іще безліч життів. Вона збирає трави, що пахнуть рідними краями, й береже спогади, якими поділиться з правнучкою. Дівчинка малює так само обдаровано, як і її землячка по Чорнобильській зоні, представниця наївного живопису Марія Примаченко, картинами якої свого часу захоплювався Пікассо. Художниця, на відміну від бабусі героїні, залишилася до кінця життя в покинутому селі поблизу реактора. Ще одна книга - "Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи", написана Катериною Міхаліциною у співавторстві зі Станіславом Дворницьким. Чорнобильська катастрофа сьогодні нагадує світу про відповідальність людства за долю планети та вчить цінувати мир і безпеку.
