14 травня минає 150 років від народження відомого українського письменника, новеліста Василя Стефаника. Його новели вражають своєю правдивістю, оригінальністю і художньою досконалістю.
Іван Франко, оцінюючи творчість ювіляра, говорив, що з’явився, може чи не найбільший після Шевченка письменник, "яким уже нині можемо повеличатися перед світом", що "його новели – як найкращі народні пісні…".
Василь Стефаник народився у сім’ї заможного господаря 14 травня 1871 р. в селі Русові поблизу старовинного міста Снятина на Станіславщині, тепер Івано-Франківщина. За бажанням батька юнак вступає на медичний факультет Краківського університету. Але медицина не вабила його на відміну від літератури. Попри те, що усі твори письменника вміщаються в одному томику, його ім’я стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу. Такої слави Василь Стефаник зазнав ще й завдяки тому, що тонко розумівся на психології людини. Письменник часто зображає свого геpоя у складних життєвих ситуаціях: «Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки». Ці слова видатного українського письменника, найближчого соратника І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, майстра новели Василя Стефаника якнайкраще характеризують його творчість.
