Білокур не робила ескізів до своїх картин і не писала етюдів, і навіть не наносила на полотно контуру майбутньої композиції.
По зафарбованому полю вона відразу ж писала деталь за деталлю, у відповідності до задуму. Це прийом, властивий всім народним майстрам і недосяжний для художників професійного станкового живопису.
Перші картини художниця писала саморобними фарбами, які сама вичавлювала з калини, бузини, цибулі. Пензлі теж робила сама – з коров'ячої вовни, шерсті котів, вишневих гілочок і жерсті від консервних банок й користувалася ними навіть тоді, коли вже була Народною художницею України і мала всі професійні засоби для малювання.
Катерина Білокур не мала навіть початкової шкільної освіти, хоча батьки були заможними і спроможними вчити дітей. Її не прийняли ні до Миргородського технікуму художньої кераміки, ні до Київського театрального технікуму попри те, що дівчина малювала декорації до пришкільного театру, куди батьки все ж дозволили їй ходити. Катерина довірливо принесла у приймальну комісію свої малюнки, але їй відмовили, навіть не глянувши на них, з однієї причини - відсутність шкільної освіти.
У неї не було посібників з малювання, вона не читала спеціальну літературу – вчилася малювати сама, спостерігаючи за природою, розпитуючи сільських малярів.
Малювала картини не в приміщенні, а на повітрі, весь час переносячи мольберт з місця на місце. Так поволі заповнювалося все полотно написаними з натури мотивами у відповідності до заздалегідь продуманої до деталей композиції.
Найбільше Катерина любила малювати квіти.
