АЗЕРБАЙДЖАН

Не раз я гори ці сходив,
Чув орлі клекоти струмків,
Здаля Аракс мені шумів...
Тут, у гірськім своїм краю,
Я друзів стрів, любов свою...
 
Народ мій відає: ти мій,
Моє гніздо, прихилок мій,
Ти — рідний край мій дорогий,
Моєї долі талісман,
Азербайджан, Азербайджан!
 
Вітчизно, ти — моя любов,
Моя снага, і плоть, і кров.
Куди б дорогами не йшов,
Горнусь до тебе, мов дитя,
Народе мій, моє життя!
Але коли далеко я,
Коли тебе не бачу я,—
Сивіє голова моя,
Тяжка розлука серце тне...
Не осудіть за це мене!
 
Шахдаг засніжений дріма,
Біліє хмара, мов чалма...
Твоїм вікам числа нема.
Прадавній, славний мій народ,
Багато звідав ти негод...
 
Яких не мав ти ворогів,
А скільки бачив чорних днів!
Та від батьків і до синів
Несеш одвагу крізь бої,—
Щасливі діти всі твої.
 
Як славить хочеться мені
Веселозорі наші дні,
Дівочі родимки тьмяні,
Як оспівати все жада
Душа розкута, молода!
 
Ген видно Каспій...
На воді Злетіли білі лебеді...
І серцем лину я тоді
Понад Муганню в рідний світ.
Далека даль, замало літ...
 
Зелені луки серед гір
Красою-дивом тішать зір.
Біжать косулі в темний бір...
Яких немає тут вершин,
Степів і затишних долин!
 
Зійди на гору і поглянь
На Астару, на Ленкорань.
З чужих країв у ранню рань
Птахи злітаються сюди,
Із кігтів вирвавшись біди.
 
Цитрина жовта в цих краях
Тяжіє, висне на гілках.
А вище — на гірських шпилях
Мов барикади вікові,
Звелись намети снігові.
 
У Ленкорані навесні
Красують квіти скрізь рясні,
Немов дівчата чарівні.
Заварюй нам, невістко, чай,
Та вже сама і пригощай!
 
Наш хліб — колосся золоте,
Бавовна буйно тут цвіте.
А виноград який росте!
Пий натще з виногрона сік —
І жити будеш довгий вік!
 
Сідай в Ґазаху на коня,
Пригнись до шиї гриваня
І мчи на займища півдня,
Аж на Кяпаз, де серед скель
Синіє озеро Ґек-Ґель!..
 
Ми стали вільними людьми.
Пий весну спраглими грудьми,
Стели квітчасті килими
У тихім затінку чинар!
Вітай щасливий день, трудар!
 
Моя душа, неначе птах,
На рідний лине Карабах;
Хай слово Хана у піснях
Лунає в надвечірній час,
Втіша і звеселяє нас.
 
Чудовий краю, ти єси
Колиска дивної краси!
Ашиґів чути голоси.
Як сонце, нам твоє тепло,
Ти — слова, пісні джерело.
 
Так, жити будуть на землі
І Нізамі, і Фізулі! їх дума на твоїм чолі.
Тож хай душа твоя сггіва,—
Довіку житимуть слова.
 
Поглянь, який тепер Баку —
Ввесь у вогнистому вінку.
Хвала і честь трудівнику!
Нуртує нафта, б'є з глибин,
Вогні сягають верховин...
 
Як гарно супроти вітрів
Іти до моря берегів...
Баку, ти — серце наших днів!
Нам світло сили додає,
Від нього ранок настає.
 
О краю мій! Ґезел Ветен*!
В червонопрапорний твій день
Вродивсь я вдруге для пісень...
Народ співа, земля співа.
Ти — брама Сходу вікова!

Переклав Олесь Жолдак

____________
*Ґезел Ветен! — Красива Вітчизна! [азерб.).

Бібліотека ім. Самеда Вургуна >> Твори >> АЗЕРБАЙДЖАН