Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту

Публічна бібліотека
ім. Самеда Вургуна

Калейдоскоп подій

Головна сторінка
ЦБС

Головна сторінка
Слово до читачів

Наші координати

Як записатись

Правила користування

Бібліотеці подарували

Наша бібліотека
(фотогалерея)

Калейдоскоп подій

Про Самеда Вургуна

Твори Самеда Вургуна
Пошта

Пошук по сайту

 

«Тарас Григорович Шевченко – й одвічна жіноча таїна…»

«Тарас Григорович Шевченко – й одвічна жіноча таїна…» саме такій цікавій та загадковій темі було присвячено вечір в бібліотеці імені Самеда Вургуна. Гостями літературного вечора були учні 10-х класів київських шкіл.

Надзвичайно цікавою та змістовною розповіддю про жінок, які були музами Великого Кобзаря, його високу душу, людяність та кохання, чарувала присутніх старший науковий співробітник, завідувач відділу науково-освітньої роботи Національного музею Тараса Шевченка, Ольга Іванівна Косицька. В залі звучали вірші Тараса Шевченка, діти знайомились з репродукціями його картин.

Максим Рильський так писав про поета: «Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу…»

Нещасний в особистому житті, Тарас Григорович, зумів донести до нас, своїх нащадків, в віршах та картинах велику любов до самого прекрасного на землі: до жінки-матері.

Про своє перше, чисте мов кришталь, та дитячо щире захоплення Оксаною Коваленко, Тарас так напише в наступних віршах:



Мар'яна-черниця

Оксані К......ко
На пам'ять того, що давно минуло

...Чи правда, Оксано? Чужа чорнобрива!
І ти не згадаєш того сироту,
Що в сірій свитині, бувало, щасливий,
Як побачить диво – твою красоту.
Кого ти без мови, без слова навчила
Очима, душею, серцем розмовлять.
З ким ти усміхалась, плакала, журилась,
Кому ти любила Петруся співать.
І ти не згадаєш. Оксано! Оксано!...

Ми в купочці колись росли.
Ми в купочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.


В 1843 році Шевченко створює чудовий портрет Ганни Іванівни Закревської, та пізніше в засланні напише їй прекрасні рядки:

«… А ти, доле!
А ти, мій покою!
Моє свято чорнобриве,
І досі меж ними
Тихо, пишно похожаєш?
І тими очима,
Аж чорними – голубими,
І досі чаруєш
Людські душі?»

За цікавою розмовою швидко плинув час, слухачі залишились задоволеними від почутого, та вдячні за цікаву інформацію про Великого Кобзаря.

В кінці вечора вони здійснили коротку екскурсію бібліотекою та познайомились з її історією.

 

Всі події