27 серпня 1956 року народився Іван Франко - український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906).
З цієї нагоди 28 серпня 2024 року в Центральній публічній районній бібліотеці «Почайна» Оболонського району міста Києва було проведено літературну годину, під час якої демонструвався документальний «Невідомий геній Іван Франко. Реальна історія з Акімом Галімовим»
За стилем Франко належить до перших реалістів української літератури. Він прославився як своєю ліричною й громадянською поезією, так і прозовими творами. Відомий визначними творами політичної лірики: «Гімн», «Каменярі», «Товаришам із тюрми». У збірнику «Зів'яле листя», «Мій ізмарагд» переважають мотиви філософської та інтимної лірики. Автор поем «Панські жарти», «Смерть Каїна», «Похорон», «Іван Вишенський», «Мойсей», оповідань «бориславського циклу», повістей «Борислав сміється», «Захар Беркут», «Для домашнього вогнища», «Перехресні стежки» тощо. Написав драматичні твори «Сон князя Святослава», «Кам'яна душа», «Украдене щастя» та інші.
Франку належать понад п'ять тисяч творів у різних галузях літератури й науки. За феноменальні здібності та нереальний талант Івана Франка номінували на Нобелівську премію! Письменник не дожив до можливого всесвітнього визнання лише кілька місяців.
«Встане славна мати Україна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяну-річки
Одна, нероздільна.»
(І. Франко)
