О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 4 > Вибрані статті

ВИБРАНІ СТАТТІ

 


ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА СТАТТЮ О. БЕСТУЖЕВА

«ПОГЛЯД НА РОСІЙСЬКУ СЛОВЕСНІСТЬ ПРОТЯГОМ 1824 І ПОЧАТКУ 1825 РОКІВ»




1


Бестужев гадає, що словесність усіх народів підлягала загальним законам природи. Що це означає? Перше століття її було віком геніїв.

2

Здається, автор хотів сказати, що всяка словесність має свій поступовий розвиток і занепад. Ні.
Автор першим її періодом вважає вік «сильних почуттів і геніальних творів». «За часом коло це (яке?) стискується... Жадоба нового шукає нечерпаних джерел, і генії сміливо кидаються в обхід мимо юрби в пошуках нової землі світу морального і речового, пробивають свої стезі». Отже, настає новий період, але п. Бестужев зливає їх в одно і каже далі: «За цим віком творчості і повноти йде вік посередності, подиву і звіту. Піснярі пішли за ліриками, комедія поставала за трагедією; але історія, критика і сатира завжди були молодшими галузями словесності. Так було всюди». Ні. Про грецьку поезію міркувати нам неможливо, до нас дійшло занадто мало пам'яток її. Про грецьку критику ми не маємо й поняття. Але ми знаємо, що Геродот жив раніше за Есхіла, геніального творця трагедії. Невій передував Горацієві, Енній—Віргілієві, Катулл — Овідієві, Горацій — Квінтіліанові, Лукан і Сенека з'явилися значно пізніше. Все це не може підійти під загальне визначення п. Бестужева.
Виникає питання, яка з новітніх словесностей являє поступовість, самовільно визначену п. Бестужевим? Романтична словесність почалася тріолетами. Таїнства, ле, фабліо передували творам Аріоста, Кальдерона, Дайте, Шекспіра. Після кавалера Marini з'явився Alfieri, Monti i Foskolo*, після Попа і Аддіссона — Байрон, Мур і Соуве. У Франції романтична поезія довго перебувала в дитячому віці. Найкращий віршотворець часу Франціска І Marot

Rima des triolets, fit fleurir la ballade**.

Проза вже мала велику перевагу: Монтань, Рабле були сучасниками Марота.
Питання,— де бачимо хоч тінь закону, визначеного п. Бестужевим?

3

У нас є критика? де ж вона? Де наші Аддіссони, Лагарпи, Шлегелі, Sismondi? — що ми розглянули? чиї літературні думки зробилися народними? на чию критику можемо ми послатися, опертися?
Але п. Бестужев сам же говорить нижче: «критик, антикритик і перекритик ми бачимо багато, а путніх критиків мало».

 

* Маріні, Альфієрі, Монті, Фосколо (італ.).

**Маро складав тріолети, сприяв розквіту балади (франц.).

 

 


 

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
Про О.С. Пушкіна