О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 4 > Замітки і афоризми різних років

ВИБРАНІ СТАТТІ

 


ЗАМІТКИ І АФОРИЗМИ РІЗНИХ РОКІВ




Тільки революційна голова, подібна до Мірабо або Петра, може любити Росію, так, як письменник тільки може любити її мову.
Все треба творити в цій Росії і цією російською мовою.

(1823)

*


Торвальдсен, роблячи бюст відомої людини, дивувався з дивного поділу обличчя, зрештою прекрасного— верх нахмурений, грізний, а низ виражає постійну усмішку.— Це подобалося Торвальдсену.
Questa e una bruta figura

(1828)

*


Література в нас існує, але критики ще нема. У нас журналісти лаються іменем романтик, як бабусі лають гульвіс франмасонами і вольтеріанцями — не маючи тями ні про Вольтера, ні про франмасонство.

(1829)

*

Французькі критики мають своє поняття про романтизм. Вони відносять до нього всі твори, що мають на собі відбиток туги чи мрійності. Деякі навіть називають романтизмом неологізмі помилки граматичні. Таким чином Андре Шеньє, поет, просякнений старовиною, в якого навіть вади випливають з бажання дати французькій мові форми грецького віршування,— потрапив у них в романтичні поети.

(1830)

*

Перший нещасний зітхатель викликає чутливість жінки, інші або ледве помічені або служать лиш... Так на початку битви перший поранений викликає болісне враження і вичерпує співчуття наше.

(1830)

*

В мить, коли любов зникає, наше серце ще леліє її спогад. Так гладіатор у Байрона погоджується помирати, але уява ширяє на берегах рідного Дунаю.

(1830)

*

Дотепний жарт не є остаточний присуд. *** сказав, що у нас є три Історії Росії: одна для гостиної, друга для гостиниці, третя для гостиного двора.

(1830)


*

В одній із Шекспірових комедій селянка Одрей запитує: «Що таке поезія? чи це річ справжня?» Чи не це запитання, запропоноване в іншому вигляді і далеко велеречивіше, знаходимо ми в міркуванні про поезію романтичну, вміщеному в однім з московських журналів 1830 року?

(1830)


*

Мільтон не раз говорив: «З мене досить і малого числа читачів, аби тільки вони були достойні розуміти мене».— Це горде бажання поета повторюється іноді і в наш час, тільки з невеличкою зміною. Дехто з наших сучасників явно і потай стараються напоумити нас, що «з них досить і малого числа читачів, аби тільки багато було покупців».

(1830)


*

В газеті Le Furet надруковано повідомлення, що якийсь мандарин наказав побити киями якогось журналіста. Видавець зауважує, що мандаринові це сором, а журналістові на здоров'я.

(1830)


*

Перекладачі — поштові коні освіти.

(1830)


*


Заздрість—сестра змагання, отже з доброго роду.

(1831)


*

Критикою в нас здебільшого займаються журналісти, тобто entrepreneurs , люди, які розуміються в своїй справі, але не тільки не критики, а й навіть не літератори.

(1832)


*

В інших краях письменники пишуть або для юрби, або для малого числа . У нас останнє неможливе, слід писати для самого себе.

(1833)


*

Д. — не раз говорив, що найповнішою сатирою на деякі літературні товариства був би список членів з зазначенням того, що ким написано.

(1833)


*

Граматика не приписує законів мові, а пояснює й стверджує її звичаї.

(1833)


*

Не відкладай до вечері того, що можеш з'їсти за обідом.

________

L'exactitude est la politesse des cuisiniers .

________

Шлунок освіченої людини має кращі властивості доброго серця: чулість і вдячність.

(1834)


*

Букви, з яких складається словенська азбука, не мають ніякого глузду. Аз, буки, веди, глаголь, добро etc. — це окремі слова, вибрані тільки для початкового їх звуку. У нас Грамматін перший, здається, надумав скласти апоффегми з нашої азбуки. Він пише: «Первісне значення букв, мабуть, було таке: аз бук (або буг!) ведю—тобто я бога відаю (!), глаголю: добро єсть; живет на земле кто и как, люди мыслит. Наш Он покой, рцу. Слово твержу... (та ін., говорить Грамматін; мабуть, в іншому не міг знайти вже ніякого глузду). Як це все натягнуто! Мені далеко більше подобається трагедія, складена з азбуки французької.


*

Багато слів і виразів, насильно запроваджених в ужиток, залишились і вкоренилися в нашій мові. Наприклад, трогательный від слова touchant (дивись правильне про це міркування п. Шишкова). Хладнокровие, це слово не тільки переклад буквальний, а ще й помилковий. Справжній вираз французький є sens froid — хладномыслие, а не sang froid. Так писали це слово до самого 18 століття. Dans son assiette ordinaire. Assiette означає становище, від слова asseoir, але ми переклали каламбуром—«в своей тарелке»:
Любезнейший, ты не в своей тарелке.
Лихо з розуму.

 

 

1 От грубе обличчя (італ.).

2 Тхір (франц.).

3 Підприємці (франц.).

4 Ці, з любов'ю вивчивши новий твір, вирікають йому присуд, і таким чином твір, що не підлягає судові публіки, дістає в її думці ціну і місце, йому належне. (Прим. Пушкіна.).

5 Точність — ввічливість кухарів (франц.).

 

 


 

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
Про О.С. Пушкіна