О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 4 > Вибрані статті

ВИБРАНІ СТАТТІ

 


ЮРІЙ МИЛОСЛАВСЬКИЙ, АБО РОСІЯНИ В 1612 РОЦІ




Твір М. М. Загоскіна.— М. в друк. М. Степанова, 1829.— 3 частини, з віньєтками на заголовних листках (в 1-й частині 255, в 2-й 166 і в 3-й 263 cтop, в 12 ч. арк,).


У наш час під словом роман розуміємо історичну епоху, розвинену в вигаданій розповіді. Вальтер Скотт потяг за собою цілу юрбу наслідувачів. Але які вони всі далекі вія шотландського чародія! подібно до учня Агріппи, вони, викликавши демона старовини, не вміли ним керувати і зробилися жертвами своєї зухвалості. У вік, в який вони хочуть перенести читача, перебираються вони самі з важким запасом домашніх звичок, забобонів і денних вражень. Під беретом, оздобленим пір'ям, упізнаєте ви голову, причесану вашим перукарем; крізь мереживну фрезу a la Henri (1) виглядає накрохмалений галстук теперішнього dandy (2). Готичні героїні виховані в Madame Campan (3), а державні люди XVI-гo століття читають Times (4) i Journal des debats (5). Скільки недоладностей, непотрібних дрібниць, важливих прогалин! скільки вишуканості! а крім усього, як мало життя! Проте ці бліді твори читаються в Європі. Чи тому, що люди, як твердила Madame de Stael (6) знають тільки історію свого часу і, отже, неспроможні помітити нісенітності романічних анахронізмів? чи тому, що змалювання старовини, навіть слабе й неправдиве має незбагненну принадність для уяви, притупленої одноманітною строкатістю сучасного, щоденного?
Спішимо зауважити, що докори ці зовсім не стосуються Юрія Милославського. П. Загоскін справді переносить нас у 1612 рік. Добрий наш народ, бояри, козаки, монахи, буйні бродяги — все це вгадано, все це діє, почуває, як треба було діяти, почувати в тяжкі часи Мініна і Авраамія Палицина. Які живі, які цікаві сцени стародавнього російського життя! скільки істини і добродушних веселощів у змалюванні характерів Кірші, Олексія Бурнаша, Федьки Хом'яка, пана Копичинського, батька Єремія! Романічна подія без силування входить у раму найширшу події історичної. Автор не поспішає з своїм оповіданням, спиняється на подробицях, заглядає й набік, але ніколи не стомлює уваги читача. Розмова (жива, драматична всюди, де вона простонародна) виявляє майстра своєї справи. Але безперечне обдаровання п. Загоскіна помітно зраджує його, коли він наближається до осіб історичних. Промова Мініна на нижегородській площі слаба: в ній нема поривів народного красномовства. Боярська дума змальована холодно. Можна помітити два-три легкі анахронізми і деякі погрішності проти мови і костюму. Наприклад, новітній вислів: стовповий дворянин ужито в розумінні людини знатного роду (мужа чесна, як кажуть літописці); полювати замість: їздити на полювання; користувати замість лікувати. Ці два останні вислови не простонародні, як, видно, вважає автор, а просто належать до мови поганого товариства. Бути в одвіті означало в старі часи: бути в посольстві. Деякі прислів'я вжиті автором не в їх первісному значенні: з казки слова не викинеш замість Із пісні. В пісні слова становлять вірш, і слова не викинеш, не зіпсувавши складу: казка — річ інша. Але ці дрібні погрішності та інші, помічені в 1-ому номері Московского Вестника цього року (7), не можуть пошкодити блискучому, цілком заслуженому успіхові Юрія Милославського.

 

1 В стилі Генріха IV (франц.).

2 Денді, франт (англ.).

3 Пані Кампан (франц.).

4 «Час» (англ.).

5 «Журнал дебатів» (франц.).

6 Пані де Сталь (франц.).

7 Московский Вестник видаватиметься цього року в тому вигляді, в якому видавався він у 1827 і 1828. Цей журнал майже завжди відзначається статтями цікавими, діловими критиками і благонаміреністю. Колишні співробітники й далі беруть участь у цьому виданні. (Прим. Пушкіна).

 

 

 


 

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
Про О.С. Пушкіна