О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 4 > Вибрані статті

ВИБРАНІ СТАТТІ

 


РОЗМОВА ПРО КРИТИКУ



A. Читали ви в останньому № «Галатеи» критику NN?
B. Ні, я не читаю російської критики.
A. Даремно. Ніщо інше не дасть вам кращого поняття про становище нашої літератури.
B. Як! Невже ви вважаєте, що журнальна критика є остаточний суд над творами нашої словесності?
A. Зовсім ні! Але вона дає поняття про стосунки письменників між собою, про більшу чи меншу їх відомість, нарешті про думки, що панують у публіці.
B. Мені не треба читати «Телеграф», щоб знати, що поеми Пушкіна в моді і що романтичної поезії у нас ніхто не розуміє,— а щодо стосунків п. Раїча з п. Полевим, п. Каченовського з п. Булгаріним — це зовсім не цікаво...
A. Проте забавно.
B. Вам подобаються кулачні бійці.
А. Чому ж ні? Державін їх оспівував. Наші бояри ними тішились.— Мені стільки ж подобається князь Вяземський у бійці з яким-небудь журнальним буяном, як і гр. Орлов у бійці з ямщиком.— Це риси народності.
В. Ви згадали про кн. Вяземського.— Признайтесь, що з вищої літератури він один пускається в полеміку.
A. Тим гірше для літератури.— Якби всі письменники, що заслуговують пошани і довіри публіки, взяли на себе працю керувати загальною думкою, то скоро критика зробилася б не тим, чим вона є. Чи не цікаво було б, наприклад, читати думку Гнєдича про романтизм, або Крилова про нинішню елегічну поезію? Чи не приємно було б бачити Пушкіна, що розглядає трагедію Хомякова! Ці пани коротко зв'язані між собою і напевно один одному передають взаємні зауваження про нові твори. Чому не зробити й нас учасниками в їх критичних розмовах.
B. Публіка досить байдужа до успіхів словесності — справжня критика для неї не цікава. Вона часом дивиться на бійку двох журналістів, мимохідь слухає монолог роздратованого автора — або знизує плечима.
A. Воля ваша, я спиняюсь, дивлюся і слухаю до кінця і аплодую тому, хто збив свого супротивника. Якби я сам був автор, то вважав би за малодушність не відповідати на напад — хоч би якого роду він був. Що за аристократична гордість дозволяти всякому вуличному бешкетникові кидати на тебе гряззю! подивіться на англійського лорда: він готовий відповідати на чемний виклик gentleman і стрілятися на кухенрейтерських пістолетах або скинути з себе фрак і боксувати на перехресті з візником. Це справжня хоробрість. Але ми і в літературі і в громадському побуті надто манірні, надто дамоподібні.
B. Критика не має в нас ніякої гласності, мабуть, і письменники вищого кола не читають російських журналів і не знають, чи хвалять їх чи лають.
A. Пробачте, Пушкін читає всі №№ Вестника **, де його лають, що означає, за його енергійним висловом,— підслухувати під дверима, що говорять про нього в прихожій.
B. Ото як цікаво!
A. Цікавість принаймні дуже зрозуміла! — Пушкін і відповідає епіграмами, чого вам більше.
B. Та сатира не критика,— епіграма не спростовання. Я дбаю про користь словесності, не тільки про своє задоволення.

 

 


 

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
Про О.С. Пушкіна