О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 4 > Вибрані статті

ВИБРАНІ СТАТТІ

 


ПРО НАРОДНІСТЬ У ЛІТЕРАТУРІ



З деякого часу стало в нас звичкою говорити про народність, вимагати народності, скаржитися на відсутність народності в творах літератури, але ніхто не думав визначити, що розуміє він під словом народність.
Один з наших критиків, здається, вважає, що народність полягає у виборі предметів з вітчизняної історії, інші бачать народність у словах, тобто радіють з того, що, розмовляючи по-російськи, вживають російські вислови.
Але нелегка річ відібрати у Шекспіра в його «Отелло», «Гамлеті», «Міра за міру» та ін.— достоїнства великої народності. Vega і Кальдерон щохвилини переносять у всі частини світу, запозичають предмети своїх трагедій з італійських новел, з французьких ле. Аріосто оспівує Карломана, французьких рицарів і китайську царівну. Трагедії Расіна взяті ним з стародавньої історії.
Нелегко, одначе, в усіх цих письменників заперечувати достоїнства великої народності. Навпаки, що є народного в Росіаді і в Петріаді, крім імен, як справедливо зауважив кн. Вяземський? Що є народного в Ксенії, що міркує шестистопними ямбами про владу батьківську з наперсницею посеред табору Димитрія?
Народність у письменнику є достоїнство, яке цілком; може бути оцінене самими співвітчизниками,— для інших вона або не існує, або навіть може здатися пороком. Вчений німець обурюється з чемності героїв Расіна, француз сміється, бачачи в Кальдероні Коріолана, що викликає на дуель свого супротивника. Все це має, проте, печать народності.
Клімат, спосіб правління, віра надають кожному народові особливої фізіономії, яка більш чи менш відбивається в дзеркалі поезії. Є спосіб думок і почувань, є сила звичаїв, повір'їв і звичок, що належать виключно якому-небудь народові.

 

 


 

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
Про О.С. Пушкіна