О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 4 > Дельвіг

ВИБРАНІ СТАТТІ

 


ДЕЛЬВІГ




br>Дельвіг народився в Москві 1798 року 6 серпня. Батько його, що помер генерал-майором в 1828 році, був одружений з дівицею Рахмановою.
Дельвіг першу освіту дістав у приватному пансіоні; наприкінці 1811 року він вступив у Царськосельський Ліцей. Здібності його розвивалися повільно. Пам'ять у нього була тупа; поняття ліниві. На 14-му році він не знав ніякої іноземної мови й не виявляв схильності ні до якої науки. В нього помітна була тільки жвавість уяви. Одного разу здумалося йому розказати кільком з своїх товаришів про похід 1807-го року, видаючи себе за очевидця тодішніх подій. Його оповідання було таке живе й правдоподібне і з такою силою вплинуло на уяву молодих слухачів, що кілька днів біля нього збирався гурток допитливих, які вимагали нових подробиць про похід. Чутка про нього дійшла до нашого директора А. Ф. Малиновського, який захотів почути від самого Дельвіга оповідання про його пригоди. Дельвіг посоромився признатись у брехні, такій самій невинній, як і вигадливій, і наважився її підтримати, що й зробив з великим успіхом, так що ніхто з нас не мав сумніву в правдивості його оповідань, поки він сам не признався в своїй вигадці. Мавши ще п’ять років від роду, надумав він розказувати про якесь чудесне видіння й збентежив ним усю свою сім'ю. В дітей, обдарованих грайливістю розуму, схильність до брехні не заважає щирості й прямодушності. Дельвіг, що розказує про таємничі свої видіння і про вдавані небезпеки, яких нібито зазнавав у батьковім обозі, ніколи не брехав на виправдання якої-небудь вини, щоб уникнути догани чи кари.
Любов до поезії прокинулася в нього рано. Він знав майже напам'ять збірник російських віршів, виданий Жуковським. З Державіним він не розлучався. Клопштока, Шіллера і Гельті прочитав він з одним своїм товаришем, живим лексиконом і натхненним коментарієм; Горація вивчав у класі під керівництвом професора Кошанського. Дельвіг ніколи не втручався в ігри, що вимагали моторності і сили; він віддавав перевагу прогулянкам по алеях Царського Села і розмовам з товаришами, розумові схильності яких були схожі з його власними. Першими його спробами у віршуванні були наслідування Горація. Оди «До Діона», «До Лілети», «Доріді» писані ним на п'ятнадцятому році й надруковані в збірнику його творів без будь-якої зміни. В них уже помітне надзвичайне почуття гармонії і тієї класичної стрункості, яку він ніколи не зраджував. У той час (1814 року) покійний Волод. Ізмайлов був видавцем «Вестника Европы». Дельвіг послав йому свої перші спроби; вони були надруковані без імені його й привернули увагу одного знавця, який, бачачи твори нового, невідомого пера, які вже мають на собі відбиток досвіду і зрілості, морочив собі голову, стараючись відгадати таємницю аноніма. А втім, ніхто не звернув тоді уваги на ранні праці такого прекрасного таланту! ніхто не привітав натхненного юнака, тимчасом як вірші одного з його товаришів, вірші посередні, помітні тільки через деяку легкість і чистоту детального опрацювання, в той самий час були розхвалені й прославлені, мов чудо! Але така доля Дельвігова: він не був оцінений при ранній появі на короткому своєму шляху; він ще не оцінений і тепер, коли спочиває в своїй передчасній могилі!

 

 

 

 


 

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
Про О.С. Пушкіна