О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 3 > Скупий рицар > Сцена 3

СЦЕНА ІІІ

(В палаці)

                  Альбер, герцог

    Альбер

Терпів я довго, вірте, государю,
Той сором бідності. Якби не скрута,
То скарги ви од мене б не почули.

    Герцог

Я вірю, вірю: благородний рицар,
Як ви, на батька скарги не зведе
Без крайності. Таких безчесних мало..
Спокійні будьте: вашого отця
Умовлю я, на самоті, без шуму.
Я жду його. Давно ми не стрічались.
Він дружній був із дідом. Пам'ятаю,
Коли я був іще маленьким, він
Мене садив до себе на коня
І покривав своїм важким шоломом,
Неначе дзвоном.
(Дивиться в вікно)
А то хто іде?
Не він?

    Альбер

Він, государю.

    Герцог

Йдіте ж
В кімнату цю. Я кликну вас.
(Альбер виходить; входить барон)
Барон,
Рад бачить вас бадьорим і здоровим.

     Барон

Щасливий я, що міг сюди з'явитись
По вашому велінню, государю.

    Герцог

Давно, бароне, не стрічались ми.
Мене ви - пам'ятаєте?

     Барон

Владарю,
Я мов тепер вас бачу. О, були ви
Хлопчатком жвавим. А покійний герцог
Не раз казав: — Філіпе (звав мене
Він все Філіпом), що ти скажеш? Га?
Літ через двадцять, справді, ти та я,
Перед малим цим будемо дурними...
Про вас ішлося...

    Герцог

Ми тепер знайомство
Відновимо. Ви двір забули мій.

     Барон

Старий я, государю: при дворі
Навіщо я? Ви молоді; вам любі
Турніри, свята. Але я для них
Вже не годжуся. В час війни ще я,
Хоч крекчучи, а сяду на коня;
Рука ще знайде силу меч старий
За вас у грізній битві оголить.

    Герцог

Бароне, щирість ваша нам відома;
Були ви діду другом; батько мій
Вас поважав. І я завжди вважав
Вас рицарем хоробрим,— але сядьмо.
В вас діти єсть, бароне?

     Барон

Син один.

    Герцог

Чого його я при собі не бачу?
Вам надокучив двір, йому ж пристойно
В його званні й літах бувать при нас.

     Барон

Мій син не любить світської розваги;
Він дику і похмуру має вдачу —
Навколо замку він лісами бродить,
Мов олень молодий.

    Герцог

То не гаразд —
Ховатись від людей. Привчить ми зможем
Його до балів, до турнірів пишних.
Пришліть мені його, і дайте сину
В його званні утримання пристойне...
Ви спохмурніли, чи дорожна втома
Здолала вас?

     Барон

Ні, государю, ні;
Збентежили мене ви. Перед вами
Я б не хотів казати, та мене
Примушуєте ви сказать про сина
Те, що хотів від вас я потаїть.
Він, государю, аж ніяк не гідний
Ні милостей, ні вашої уваги.
Він молодість свою проводить в буйстві,
В гидких пороках.

    Герцог

Це все лиш тому,
Що він один, бароне. Одинокість
Та ще неробство шкодять молодим.
Пришліть його до мене; він забуде
Ті звички, що родились в глушині.

     Барон

Пробачте, государю, але я
Погодитись на це ніяк не можу...

    Герцог

Але чому ж?

     Барон

Звільніть ви старика...

    Герцог

Я вимагаю: викрийте причину
Відмови вашої.

     Барон

На сина я
У гніві.

    Герцог

А за що?

     Барон

За лютий злочин.

    Герцог

А в чому злочин, розкажіть мені.

     Барон

Звільніть, мій герцог.

    Герцог

Дивно, дуже дивно.
Чи сором вам за нього?

     Барон

Правда... сором...

    Герцог

А що ж ваш син вчинив?

     Барон

Він... він мене
Хотів убить.

    Герцог

Убить! То я на суд
Його віддам, хай судять лиходія.

     Барон

Доводити не буду, хоч я знаю,
Що він моєї смерті жде давно,
Хоч знаю те, що намагався він
Мене...

    Герцог

Що?

     Барон

Обікрасти.
(Альбер кидається в кімнату)

    Альбер

Лжа, бароне!

    Герцог
        (синові)

Як сміли ви?..

     Барон

Ти тут! Ти, ти посмів!..
Ти батьку зміг таке промовить слово!..
Це я брешу! і перед государем!..
Мені... чи ж я не рицар?

    Альбер

Ви брехун.

     Барон

І грім іще не грянув, боже правий!
Так підніми ж, і меч нас розсуди!
(Кидає рукавицю, син хутко її піднімає)

    Альбер

Я дякую. Це перший батьків дар.

    Герцог

Що бачив я? Що сталося тут нині?
Син виклик батька рідного прийняв!
В які ж то дні я герцогський ланцюг
Надів на себе! Ви мовчіть, безумче!
Цить, тигреня! Доволі. (Синові). Киньте зараз;
Мені віддайте рукавицю.
(Віднімає її)

    Альбер
        (a parte*)

Жаль.

    Герцог

Так і вчепився в неї! — от звірюка!
Ідіть: мені на очі ви не смійте
З'являтись до тих пір, поки я сам
Вас не покличу.
(Альбер виходить)
Ви, старик нещасний.
Не сором вам...

     Барон

Пробачте, государ...
Стоять не можу я... мої коліна
Слабіють... душно! душно!.. Де ключі?
Ключі, ключі мої!..

    Герцог

Умер він. Боже!
Жахливий вік, жахливі ці серця!

попередній розділ

 

Повний текст || Сцени: 1 || 2 || 3

Зміст 4-х томника
Зміст 3-го тому
Примітки до 3-го тому
Алфавітний покажчик
Оригінал твору

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах