О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 3 > Скупий рицар > Сцена 1

СКУПИЙ РИЦАР

(Сцени із ченстонової трагікомедії “Thе Covetous knight”*)

1830

СЦЕНА І

(В башті)

                  Альбер і Іван

    Альбер

Що б не було, — з'явлюсь я на турнірі,
А покажи, Іване, мій шолом.
(Іван подає йому шолом)
Пробитий він навиліт. Неможливо
Його надіть. Новий добути треба.
Який удар! Проклятий граф Делорж!

     Іван

І ви йому no-правді відплатили;
Як із стремен ви вибили його,
Добу він був як мертвий, — не гадаю,
Щоб видужав.

    Альбер

А він усе ж не в збитку;
Його нагрудник венеційський цілий,
А груди власні: й шеляга не варті;
Нових собі не буде купувать.
Чому я з нього там не зняв шолома!
А зняв би я, якби було не сором
Тих дам і герцога. Проклятий граф!
Він краще б голову мені пробив.
Одежі треба теж. В останній раз
Всі рицарі сиділи тут в єдвабі
Та в бархаті; я в латах був один
За герцогським столом. Одговорився
Я тим, що на турнірі випадково.
А нині що скажу? О, бідність, бідність!
Як серце нам принижує вона!
Коли Делорж своїм важенним списом
Пробив мені шолома і промчав,
Я ж без шолома вслід йому пришпорив
Мого Еміра, вихором помчався
Й на двадцять кроків кинув графа геть,
Немов хлопчину-пажа; як всі дами
Звелися з місць, коли сама Клотільда,
Закрившись, мимоволі закричала,
І славили герольди мій удар, —
Тоді ніхто не думав про причину
Моєї зваги й надлюдської сили!
Розлютувався я за свій шолом;
Геройству що було виною? — скупість.
Так! Заразитись нею тут не важко
Під спільним дахом із моїм отцем.
Як бідний мір Емір?

     Іван

Він все кульгає.
На ньому ще не можна їхать вам.

    Альбер

Ну, що ж подієш: я куплю Гнідого.
Недорого за нього й просять з нас.

     Іван

Недорого, та грошей в нас нема.

    Альбер

Що ж каже те ледащо Соломон?

     Іван

Він каже, що не зможе більш давати
У позику вам грошей без застави.

    Альбер

Застава! Де ж заставу взяти в біса!

     Іван

Я вже казав.

    Альбер

Що ж він?

     Іван

Він крекче й мнеться.

    Альбер

То ти б йому сказав, що батько мій
Багатий сам, як жид, що час настане
Я в спадок все візьму.

     Іван

Та я казав.

    Альбер

Що ж?

     Іван

Мнеться й крекче він.

    Альбер

Яке нещастя!

     Іван

Він сам хотів прийти.

    Альбер

Ну, слава богу,
Без викупу не відпущу його.
(Стукають у двері)
Хто там?
(Входить єврей)

     Єврей

Слуга покірний.

    Альбер

А, друзяко!
Проклятий жиде, славний Соломон,
Ану підходь сюди: так ти, я чую,
Не віриш в борг.

     Єврей

Ах, рицарю ласкавий,
Клянусь вам: рад би... та не можу я.
Де грошей взять? весь розорився я,
Все рицарям допомагавши щиро.
Ніхто не платить. Вас просить хотів
Хоч би частину повернуть...

    Альбер

Розбійник!
Та якби в мене завелися гроші,
Чи я б з тобою тут возився? Годі,
Не будь упертим, друже Соломон,
Давай червінці. Висип мені сотню,
Поки тебе не обшукали.

     Єврей

Сотню!
Якби я мав тих сто червінців!

    Альбер

Слухай:
Тобі не сором друзів у біді
Не виручать?

     Єврей

Клянусь вам...

    Альбер

Годі, годі.
Застави хочеш? не мели дурниць!
Що дам в заставу я? свинячу шкіру?
Якби я що заставить міг, давно
Продав би я. Чи рицарського слова
Тобі, собако, мало?

     Єврей

Ваше слово,
Поки живете ви, багато значить.
Всі сундуки фламандських багачів
Як талісман воно вам відімкне.
Та як мені ви, бідному єврею,
Передасте те слово, а самі
Помрете (боже борони), тоді
В моїх руках воно вже схоже буде
На ключ від скриньки, кинутої в море.

    Альбер

Невже отець мене переживе?

     Єврей

Як знати? дні життя не ми злічили;
Учора цвів юнак, а нині мертвий,
І от його чотири дідусі
Несуть на згорблених плечах в могилу.
Барон міцний. Бог дасть — літ десять, двадцять
І двадцять п'ять і тридцять проживе він.

    Альбер

Єврею, брешеш: через тридцять літ
Мені півсотні стукне, а тоді
Нащо мені ті гроші?

     Єврей

Гроші? — гроші
Завжди, у різний вік, усім потрібні;
Юнак у них шукає слуг моторних
І шле їх без жалю туди, сюди.
Старий же бачить в них надійних друзів
І береже їх, мов зіницю ока.

    Альбер

О! Батько мій не друзів і не слуг
В них бачить, а панів; і сам їм служить,
І як же служить? як алжірський раб,
Як пес ланцюжний. В холоді, в конурі
Живе, п'є воду, їсть сухі скоринки,
Всю ніч, не спить, все бігає та гавка, -
А золото у скринях, як завжди,
Лежить собі. Мовчи! воно в свій час
Мені послужить і лежать забуде.

     Єврей

Так, в день кончини, як умре барон,
Проллється більше грошей, аніж сліз.
Пошли вам боже швидше спадок.

    Альбер

Amen!

     Єврей

А можна б...

    Альбер

Що?

     Єврей

Так — думав я, що спосіб
Є помогти...

    Альбер

Який же спосіб?

     Єврей

Так —
У мене є знайомий старичок,
Єврей, аптекар бідний...

    Альбер

Ну, лихвар,
Такий же, як і ти, чи він чесніший?

     Єврей

Ні, пане, Товій інший торг веде, —
Готує краплі він... їй-богу, дивно,
Як діють краплі.

    Альбер

Що ж мені до них?

     Єврей

У воду, в склянку влить... трьох крапель досить,
В них ні смаку, ні кольору не знати:
Людина ж без різачки в животі,
Без болю, без нудоти помирає.

    Альбер

То він отрутою торгує!

     Єврей

Так,
Буває й це.

    Альбер

Що ж? Певне, замість грошей
Позичиш ти отрути склянок двісті,
За склянку по червінцю. Так немовби?

     Єврей

Сміятися охота вам із мене —
Ні, я хотів... можливо, ви... я думав,
Що вже барону час і помирать.

    Альбер

Як! батька отруїть! і смів ти сину...
Тримай його, Іване! Ти посмів!..
А знаєш що, жидівська ти душа,
Собако, змію! я тебе негайно
Повішу на воротях.

     Єврей

Винен я! Пробачте: то я в жарт.

    Альбер

Іване, мотуз.

     Єврей

Я... я то в жарт. Я гроші вам приніс.

    Альбер

Геть, пес!
(Єврей виходить)
До чого, бач, мене призводить
Та скупість батька! Жид мені посмів
Що радити! Подай мені вина,
Я весь тремчу... Іване, але гроші
Потрібні все ж. Біжи за жидом клятим,
Візьми його червінці. І сюди
Подай чорнило. Я для шахрая
Складу розписку. Та не вводь сюди
Того Іуду... Або ні, чекай.
В його червінцях буде дух отрути,
Як в сребрениках пращура його...
Велів я дать вина.

     Іван

У нас вина
Ні краплі.

    Альбер

Але те, що надіслав
В дарунок із Іспанії Ремон?

     Іван

Я ввечері відніс останню пляшку
Слабому ковалеві.

    Альбер

Так, я знаю...
То дай води. Прокляте це життя!
Ні, вирішив — піду шукать управи
У герцога: нехай примусить батька
Мене тримать як сина, не як мишу,
Народжену в підвалі.

наступний розділ

 

Повний текст || Сцени: 1 || 2 || 3

Зміст 4-х томника
Зміст 3-го тому
Примітки до 3-го тому
Алфавітний покажчик
Оригінал твору

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах