О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 3 > Русалка > Сцена 4. Дніпро. Ніч

ДНІПРО. НІЧ

Русалки

Спливаєм юрбою
Ми з темного дна,
Промінням зігріє
Нас нічка ясна.
Любо нам пори нічної
Дно річкове залишать,
Любо вільно головою
Тихі води розтинать,
Подавать подружці голос
І повітря веселить,
Наш зелений мокрий волос
В нім трусити і сушить.

 Одна

Тихше, тихше, між кущами
Щось ховається в імлі.

 Друга

Поміж місяцем і нами
Хтось там ходить по землі.
(Ховаються)

  Князь

Які знайомі і смутні місця!
Я пізнаю навколо знані речі
Ось млин старий! Уже він розвалився;
Веселий шум коліс завмер, затихнув;
Спинилось жорно — певно, вмер старий,
Дочку свою оплакував недовго.
Стежинка тут вилась — її немає,
Геть заросла, сюди ніхто не ходить;
Тут був садок із тином — і невже то
Розрісся він цим гаєм кучерявим?
Ось дуб той заповітний, де вона,
Мене обнявши, змовкла й похилилась,...
Чи це можливо?
(Іде до дерев, сиплеться листя)
Що це значить? Листя,
Поблякнувши, згорнулося і з шумом
Посипалось, як попіл, на чоло.
Переді мною голий він і чорний,
Як дерево прокляте.
(Входить старий, в лахміттях і напівголий)

   Старий

А, здоров будь,
Мій зятю.

  Князь

Хто ти?

   Старий

Я тутешній ворон.

  Князь

О, жах який! Це мельник.

   Старий

Що за мельник!
Продав я млин отой чортам запічним,
А грошики віддав на добрий сховок
Русалці, віщій донечці моїй.
Вони в піску Дніпра-ріки зариті,
Їх рибка-одноочка стереже.

  Князь

Нещасний, збожеволів. Мислі в нім
Розгублені, як тучі після бурі.

   Старий

Чому ти вчора не одвідав нас?
В нас був бенкет, тебе ми довго ждали.

  Князь

Хто ждав мене?

   Старий

Старий
Хто ждав? вона, дочка.
Ти знаєш, я на все дивлюсь крізь пальці
І волю вам даю; нехай сидить
З тобою хоч до півнів, цілу ніч,
Ні слова не промовлю.

  Князь

Бідний мельник!

   Старий

Який я мельник, сказано тобі,
Я ворон, а не мельник. Дивна справа:
Як — пам'ятаєш? — кинулась вона
У річку, я побіг слідом за нею
І з кручі кинутись хотів, та враз
Відчув на спині двоє дужих крил,
Вони з-під пахов виросли раптово
І стримали в повітрі. Я з тих пір
То тут, то там літаю, то клюю
Корову мертву, а чи на могилці
Сиджу та крячу.

  Князь

Ох, яка скорбота!
Хто ж догляда тебе?

   Старий

Так, доглядати
Мене вже слід таки. Старий я став
І пустотливий. Догляда, спасибі,
Русалочка.

  Князь

Хто?

   Старий

Внучка.

  Князь

Я не можу
його збагнуть. Старий, у лісі ти
Чи з голоду умреш, чи звір тебе
Розірве злий. А чи не підеш в терем
Зі мною жить?

   Старий

В твій терем? ні! спасибі!
Заманиш, а потому і не зглянусь,
Намистом ще задушиш. Тут живу
І сито й вільно. Не піду в твій терем.
(Пішов)

  Князь

І я всьому цьому виною! Страшно
Позбутись розуму. Вже краще смерть.
На мертвого ми дивимось в пошані
І молимось за нього. Смерть рівняє
З ним кожного. Без розуму людина
Стає вже не людиною на світі.
Навіщо їй і мова, не керує
Вона словами, брата в ній свого
Звір пізнає, сміються люди з неї,
Знущаються, і бог її не судить.
Нещасний мельник! Він тепер в мені
Для каяття всі муки роз'ятрив!

 Ловчий

Ось він! Насилу ми знайшли у лісі!

  Князь

Чого ви тут?

 Ловчий

Княгиня нас послала.
Боїться, бач, за тебе все.

  Князь

Нестерпна
її турботливість! Чи я дитина,
Щоб ні на крок від няньки не відходить?
(Іде. Русалки з'являються над водою)

Русалки

Що ж, сестриці? Полем чистим
Не помчати б нам усім?
Плеском, реготом і свистом
Не злякати б коней їм?

Пізно. Гай уже темніє,
Піють півні на селі,
Дно глибоке студеніє,
Місяць зник у чорній млі.

 Одна

Почекаєм ще, сестрице.

 Друга

Ні, пора, пора, пора,
Дожидає нас цариця,
Грізна, старша нам сестра,
(Зникають)

попередній розділ
наступний розділ

 

Повний текст || Сцени: 1 || 2 || 3 || 4 || 5 || 6

Зміст 4-х томника
Зміст 3-го тому
Примітки до 3-го тому
Алфавітний покажчик
Оригінал твору

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах