О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 3 > Русалка > Сцена 2. Князівський терем

КНЯЗІВСЬКИЙ ТЕРЕМ

(Весілля. Молоді сидять за столом)

             Гості, хор дівчат

     Сват

Хороше ми весіллячко згуляли.
Здорові, князю й пані молода.
Дай, боже, жить в любові вам та згоді,
А нам у вас частіш бенкетувать.
Що ж, дівоньки-красуні, ви примовкли?
Лебідки білі, що ж це ви затихли?
Чи, може, всі пісні переспівали?
Чи горлонька від співу пересохли?

     Xор

Сватоньку, сватоньку,
Безголовий сватоньку!
По княгиню їхали
Та в город заїхали,
Пива бочку розлили,
Та капусту полили,
Тину поклонилися,
Ворітцям молилися:
Ворота, ворітоньки,
Покажіть доріженьку,
По дівчину їхати.
Сватоньку, здогадайся,
До калитоньки добирайся,
В тій калитоньці грошенята.
Щоб веселі були дівчата.

     Сват

Насмішниці, ото й обрали ж пісню!
Візьміть, візьміть, не докоряйте свату.
(Надаряє дівчат)

 Один голос

По камінню, по жовтому пісочку
Протікала бистрая річка,
В бистрій річці гуляють дві рибки,
Що дві рибки, дві малі плотвиці.
Може, чула ти, рибко-сестрице,
Про вістоньки наші, про підводні?
Красна дівка увечері втопилась,
Топлячися, друга проклинала?

     Сват

Красуні! Що воно за дивна пісня?
Вона, здається, не весільна; ні.
Хто пісню цю обрав, скажіть!

    Дівчата

Не я, —
Не я, — не ми...

     Сват

А хто ж співав її?
(Шепіт і збентеження поміж дівчат)

      Князь

Я знаю хто.
(Встає з-за столу і говорить тихо конюшому)
Вона сюди прокралась.
Скоріше виведи її. Розвідай,
Хто смів її пустить.
(Конюший підходить до дівчат)

      Князь
   (сідає, сам собі)

Вона, напевне,
Готова тут вчинити стільки шуму,
Що з сорому не знатиму куди
Й сховатися.

    Конюший

Я не знайшов її.

      Князь

Шукай. Вона, я знаю, тут. Вона
Цю пісню проспівала.

       Гість

Ой же мед!
І в голову, і в ноги так і б'є —
Жаль, що гіркий: підсолодить би варто.
(Молоді цілуються. Чути слабкий крик)

      Князь

Вона! Ось крик її ревнивий.
(Конюшому)
Що?

    Конюший

Я не знайшов її.

      Князь

Ну й дурень ти!

    Дружко
       (встаючи)

А чи не час княгиню видать мужу,
Та хмелем їх обсипати у дверях?
(Всі встають)

      Сваха

А звісно, чає. Давайте півня нам!
(Молодих годують смаженим півнем, потім
посипають хмелем — і ведуть до спальні)

      Сваха

Княгине серденько, не плач, не бійся,
Покірна будь.
(Молоді виходять до спальні, гості всі розходяться, крім свахи і дружка)

      Дружко

Де чарочка? всю ніч
Під вікнами я буду роз'їздить,
То підкріпитися вином не зайве.

       Сваха
  (наливає йому чарку)

На, випий на здоров'я.

      Дружко

Ух! Спасибі.
А правда, добре обійшлося все?
Весілля хоч куди.

      Сваха

Сваха
Так, слава богу,
Усе гаразд,— одне лиш не гаразд.

      Дружко

А що?

      Сваха

Не на добро співали пісню
Ту, не весільну, а бог зна яку там.

      Дружко

Ох, ці дівчата — аж ніяк не можуть
Без витівок. Чи ж то годяще діло
Весілля князя вмисне баламутить.
Піду ж но я та сяду на коня.
Прощайте, кумо!
(Виходить)

      Сваха

Серце не на місці!
Невчасно ми це справили весілля.

попередній розділ
наступний розділ

 

Повний текст || Сцени: 1 || 2 || 3 || 4 || 5 || 6

Зміст 4-х томника
Зміст 3-го тому
Примітки до 3-го тому
Алфавітний покажчик
Оригінал твору

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах