О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 3 > Моцарт і Сальєрі > Сцена 2

СЦЕНА ІІ

(Окрема кімната в корчмі: фортепіано)

Моцарт і Сальєрі за столом

   Сальлєрі

Чому сьогодні хмурий ти?

    Моцарт

Я? Ні!

   Сальлєрі

Що, Моцарте, смутить тебе сьогодні?
Обід хороший, славне і вино,
А ти мовчиш і хмуришся.

    Моцарт

По правді.
Мій Requiem* мене турбує.

   Сальлєрі

A!
Ти компонуєш Requiem? Давно вже?

    Моцарт

Щось тижнів зо три. Та чудна пригода.
Тобі не повідав я?

   Сальлєрі

Hi.

    Моцарт

Тож слухай:
Тому три тижні я вернувся пізно
Додому. Кажуть, що приходив хтось
Удень по мене. Чом, і сам не знаю,
Але всю ніч я думав: хто б то був?
І нащо я йому? Назавтра знову
Заходив він і не застав мене;
На третій день я хлопчика свого
В кімнаті бавив. Кликнули мене;
Я вийшов. Чоловік, увесь у чорнім,
Почтиво уклонившися мені,
Замовив Requiem i зник. Відразу
Я сів і став писати — і відтоді
Вже не з'являвсь мій чорний чоловік:
А я і радий: жаль мені віддати
Мою роботу, хоч уже цілком
Готовий Requiem. Проте я...

   Сальлєрі

Що?

    Моцарт

Мені признатись соромно...

   Сальлєрі

У чому?

    Моцарт

Вночі і вдень спокою не дає
Мені той чорний чоловік. За мною
Він скрізь, мов тінь, женеться. От і зараз
Мені здається, з нами третій він
Сидить.

   Сальлєрі

Та годі! що за страх дитячий?
Розвій химерну думу. Бомарше
Казав було: «Послухай-но, Сальєрі,
Коли тебе обсядуть чорні мислі,
Шампанського ти пляшку відкоркуй,
Чи почитай «Весілля Фігаро».

    Моцарт

А! Бомарше — дружив-бо він з тобою;
Для нього ти Тарара написав,
Чудесну річ. Там є один мотив...
Його наспівую, коли щасливий...
Ла ла ла ла... Чи то, Сальєрі, правда,
Що Бомарше когось був отруїв?

   Сальлєрі

Не думаю: він надто був смішний
Для ремесла такого.

    Моцарт

Він же геній,
Як ти, як я. А геній і злочинство
Дві речі несумісні. Чи не правда?

   Сальлєрі

Ти думаєш?
(Кидає отруту в склянку Моцарта)
Ну, пий же.

    Моцарт

За твоє
Здоров'я, друже, і за щиру спілку,
Яка єднає Моцарта й Сальєрі,
Цих двох синів гармонії.
(П'є)

   Сальлєрі

Стривай,
Стривай, стривай!.. Без мене випив!., сам?

    Моцарт
(кидає серветку на стіл)

Ну, ситий я.
(Іде до фортепіано)
Послухай же, Сальєрі,
Мій Requiem.
(Грає).
Ти плачеш?

   Сальлєрі

Я ці сльози
Уперше ллю: і боляче й приємно,
Мов я звершив обов'язок тяжкий,
Немов одсік ножем цілющим шмат
Недужий тіла!.. Моцарте, ці сльози...
Не помічай їх. Грай же, поспішай
Ще звуками мені наповнить душу...

    Моцарт

Коли б усі так почували силу
Гармонії! та ні: тоді б не міг
І світ стояти, бо ніхто б не дбав
Про справи життьові, низькі й буденні;
Всі віддались би вільному мистецтву.
Нас мало обраних, щасливців вільних,
Які користь огидну відкидають,
Єдиного прекрасного жерці.
Чи так? Та ніби занедужав я,
Мені щось важко; я піду, засну.
Прощай же!

   Сальлєрі

До побачення.
(Сам)
Заснеш
Надовго, Моцарте! Що, як правий він,
І я не геній? Геній і злочинство
Дві речі несумісні. Ні, неправда:
А Бонаротті? чи це тільки байка
Юрби тупої — і не був ніколи
Убивцею створитель Ватікану?

попередній розділ

 

Повний текст || Сцени: 1 || 2

Зміст 4-х томника
Зміст 3-го тому
Примітки до 3-го тому
Алфавітний покажчик
Оригінал твору

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах