О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 3 > Камінний гість > Сцена 3

СЦЕНА ІІІ

(Пам'ятник Командора)

    Дон Гуан

На краще все: негадано я вбив
Дон Карлоса й відлюдником смиренним
Тут заховавсь — і бачу кожен день
Мою привабливу вдову, і нею —
Здається, вже помічений. Раніш
Розмов ми уникали; а сьогодні
До неї я заговорю; пора.
А як почать? «Насмілюсь...» або ні,
«Сеньйоро...» Ат! що в голову спаде,
Те і скажу, без готувань усяких,
Імпровізатором пісень кохання...
Та час приїхать їй. Без неї тут —
Гадаю я — нудьгує командор.
Яким він велетнем тут виглядає!
Які рамена! що за Геркулес!
А сам небіжчик був малий, тендітний,
Навшпиньки ставши тут, руки не міг би
Собі до носа навіть дотягти.
Коли за Ескур'ялом ми зійшлись,
Наткнувсь мені на шпагу і завмер він,
Немов на шпильці коник той — а був
Він сміливий — і дух він мав суворий...
А! ось вона.
(Входить Дона Анна)

   Дона Анна

Він знову тут. Мій отче,
Я вас од дум високих одірвала —
Простіть.

    Дон Гуан

Повинен я у вас, сеньйоро,
Просить вибачення. Я заважаю
Печалі вашій вільно виливатись.

   Дона Анна

Ні, отче мій, печаль моя в мені.
При вас мої молитви в небо можуть
Здійматися смиренно — я прошу
І вас до них свій голос приєднать.

    Дон Гуан

Мені молиться з вами, Доно Анна!
Такої долі недостойний я.
Не смію я порочними устами
Святі моління ваші повторять —
Я тільки здалеку на вас дивлюся,
З побожністю, коли, склонившись тихо,
Ви чорні кучері на мармур білий
Розсиплете — здається, що таємно
На цю гробницю ангел прилетів,
Тоді в збентеженій душі молитва
Не виника. Дивуюсь я безмовно
І думаю — щасливий той, чий мармур
Зігрітий подихом її небесним
І скроплений слізьми її кохання.

   Дона Анна

Це що за мова — дивна!

    Дон Гуан

О, сеньйоро!

   Дона Анна

Мені... Забули ви.

    Дон Гуан

Що недостойний
Відлюдник я? що грішний голос мій
Так гучно не повинен тут лунати?

   Дона Анна

Не зрозуміла я... мені здалось...

    Дон Гуан

Ах, бачу: ви про все, про все дізнались!

   Дона Анна

Про що дізналась?

    Дон Гуан

Так, я не чернець —
Упавши вам до ніг, молю простити.

   Дона Анна

О боже! встаньте, встаньте... Хто ж ви є?

    Дон Гуан

Нещасний, жертва пристрасті гіркої.

   Дона Анна

О боже мій! і тут, при цій могилі!
Ідіть відсіль.

    Дон Гуан

Хвилину, Доно Анна,
Одну хвилину!

   Дона Анна

Що, як ввійде хто!..

    Дон Гуан

Ні, грати замкнуті. Одну хвилину!

   Дона Анна

Ну? що? чого, скажіть, вам треба?

    Дон Гуан

Смерті.
О, хай умру я біля ваших ніг,
Хай бідний прах мій тут же поховають,
Не поруч праха, любого для вас,
Не тут, не близько — ні, подалі десь,
Біля дверей — нехай коло порога,
Щоб каменя мого могли торкнутись
Ви ніжкою чи сукнею своєю,
Як прийдете сюди, на гордий гроб,
Ви кучері свої схилять і плакать.

   Дона Анна

Ви розум втратили.

    Дон Гуан

Невже хотіть
Собі кончини — безум, Доно Анна?
Коли б я був безумний, я б хотів
Живим лишитися, я б мав надію
Коханням ніжним вам розчулить серце;
Коли б я був безумний, я щоночі
Стояв би коло вашого балкона,
Тривожив серенадами ваш сон,
Не став би я ховатись, я б навмисне
Старався вам потрапити на очі;
Коли б я був безумний, я б не став
Страждать, німуючи...

   Дона Анна

Це мовчите
Ви так?

    Дон Гуан

Лиш випадок, о Доно Анна,
Мене завів — а то б ніколи, ні,
Сумної таємниці ви не взнали.

   Дона Анна

І ви давно кохаєте мене?

    Дон Гуан

Давно чи ні, цього не знаю сам я,
Але з того часу ціну я знаю
Хвилинному життю, з того часу
Я зрозумів, що значить слово щастя.

   Дона Анна

Ідіть відсіль, людино небезпечна!

    Дон Гуан

Я? Чим же то?

   Дона Анна

Я слухать вас боюсь.

    Дон Гуан

Я замовчу; лиш не женіть ви геть
Того, кому ваш вид — одна відрада.
Ні, не плекаю я зухвалих мрій,
Нічого я не хочу, тільки бачить
Вас мушу я, коли вже на життя
Приречений.

   Дона Анна

Ідіть же — тут не місце
Таким словам, таким безумствам. Завтра
До мене прийдете. Якщо повагу
Ви клянетесь до мене зберігати,
Я вас прийму, пізніш, як звечоріє,—
Нікого я не бачу з тих часів,
Як я вдова...

    Дон Гуан

Ви ангел, Доно Анна!
Хай бог утішить вас, як ви сьогодні
Утішили нещасного в стражданні.

   Дона Анна

Ідіть же звідси.

    Дон Гуан

Ще одну хвилину.

   Дона Анна

Ні, мабуть, я піду... та ще й моління
На ум не йде. Розважили мене
Ви світськими розмовами; таж вухо
Моє давно від них відвикло — завтра
Я вас прийму.

    Дон Гуан

Ще вірити не смію,
Не смію щастю я цілком віддатись.
Я завтра вас побачу! —і не тут,
І вже не крадькома!

   Дона Анна

Так, завтра, завтра.
Як звати вас?

    Дон Гуан

Дієго де-Кальвадо.

   Дона Анна

Прощайте, Дон Дієго.
(Виходить)

    Дон Гуан

Лепорелло!
(Лепорелло входить)

   Лепорелло

До послуг ваших!

    Дон Гуан

Любий Лепорелло!
Щасливий я! «Пізніш, як смеркне — завтра...»
Мій Лепорелло, завтра — приготуй...
Я, мов дитя, щасливий!

   Лепорелло

Дона Анна
Із вами розмовляла? може, вам
Вона сказала два ласкавих слова
Або її благословили ви?

    Дон Гуан

Ні, Лепорелло, ні! вона на завтра
Побачення призначила!

   Лепорелло

Невже-бо?
О, вдови, всі такі ви!

    Дон Гуан

Я щасливий!
Ладен співати й цілий світ обнять!

   Лепорелло

А командор? що він на це вам скаже?

    Дон Гуан

Гадаєш, може — буде ревнувать?
Напевно, ні; він чоловік розумний
І, мабуть, смирний став у домовині.

   Лепорелло

Ні, подивіться на його статую.

    Дон Гуан

Що ж?

   Лепорелло

Наче дивиться вона на вас
І сердиться.

    Дон Гуан

Іди-но, Лепорелло,
Проси його до мене завітати —
Та ні, хай буде в Дони Анни завтра.

   Лепорелло

Статую в гості звать! навіщо?

    Дон Гуан

Мабуть,
Не для розмови з нею, певна річ —
Проси статую бути в Дони Анни
Узавтра ввечері, стать вартовим
Біля дверей.

   Лепорелло

Охота жартувать,
Та й з ким іще!

    Дон Гуан

Іди ж бо!

   Лепорелло

Та...

    Дон Гуан

Іди!

   Лепорелло

Преславна, пишна, чарівна статує!
Владар мій, Дон Гуан, покірно просить
Одвідати... їй-богу, я боюсь,
Не можу.

    Дон Гуан

Боягуз! та я!..

   Лепорелло

Дозвольте.
Владар мій, Дон Гуан, вас просить завтра
Увечері прийти в дім Дони Анни
І стать на варті...
(Статуя киває головою на знак згоди)
Ай!

    Дон Гуан

Що там?

   Лепорелло

Ай, ай!
Ай ай!.. Умру!

    Дон Гуан

Що сталося з тобою?

   Лепорелло
  (киваючи головою)

Статуя... ай!..

    Дон Гуан

Ти кланяєшся!

   Лепорелло

Ні,
Не я, вона!

    Дон Гуан

Ти що таке верзеш?

   Лепорелло

Підіть самі ви.

    Дон Гуан

Ну, дивись, нікчемо.
(До статуї)
Прошу тебе у гості, командоре,
До удови твоєї: я Там буду,
А ти нас вартуватимеш. Що? прийдеш?
(Статуя киває знов)
О боже!

   Лепорелло

Що? я ж вам казав...

    Дон Гуан

Ходім.

попередній розділ
наступний розділ

 

Повний текст || Сцени: 1 || 2 || 3 || 4

Зміст 4-х томника
Зміст 3-го тому
Примітки до 3-го тому
Алфавітний покажчик
Оригінал твору

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах