О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 3 > Камінний гість > Сцена 1

КАМІННИЙ ГІСТЬ

Leporello: O statua gentilissima
Del gran' Commendatore!..
...Ah, Padrone!
Don Giovanni*

1830

СЦЕНА І

             Дон Гуан і Лепорелло

    Дон Гуан

Чекаймо ночі тут. Ах, досягли
Нарешті ми до стін Мадріта! Скоро
Я полечу по вулицях знайомих,
Під бриль та плащ сховавши брови й вуса.
Ти як гадаєш? не пізнать мене?

   Лепорелло

Так! Дон Гуана важко упізнать!
Таких, як він, є безліч!

    Дон Гуан

Ти жартуєш?
Та хто ж мене пізнає?

   Лепорелло

Перший сторож,
Гітана або п'яний музикант,
Чи свій же брат, нахабний кавалер
При шпазі під пахвою і в плащі.

    Дон Гуан

Хоч і пізнають, що за лихо! Тільки б
Мені не стрівся сам король. А врешті,
Нікого я в Мадріті не боюсь.

   Лепорелло

А завтра ж дійде вість до короля,
Що Дон Гуан з заслання самовільно
В Мадріт з'явився — що тоді, мій пане,
Він з вами зробить?

    Дон Гуан

Одішле назад.
Вже, певно, голови мені не зітнуть.
Таж не якийсь державний я злочинець.
Мене ж любивши, він мене заслав,
Аби дала мені нарешті спокій
Родина вбитого...

   Лепорелло

Ото ж бо й є!
Сиділи б ви собі спокійно там.

    Дон Гуан

О, дуже вдячний! Ледве, ледве я
З нудьги там не помер. І що за люди,
Що за земля! А небо?., справжній дим.
Або жінки? Та я не проміняю,
Скажу тобі, дурний мій Лепорелло,
Останню в Андалузії селянку
На перших тамошніх красунь — їй-богу.
Колись вони подобались мені
Очима синіми та білизною,
Та скромністю — найбільше ж новизною;
Та, слава богу, скоро догадався —
Побачив я, що з ними гріх і знатись —
Життя нема в них, все ляльки із воску;
А наші!.. Та стривай-но, ця місцевість
Знайома нам; чи ти пізнав її?

   Лепорелло

Як не пізнать: Антоньїв монастир
Упам'ятку. Ви їздили сюди,
А коней доглядав я в цім гайочку.
Признатись, клятий обов'язок!
Ви Приємніше тут час перебували.
Ніж я, повірте вже.

    Дон Гуан
        (задумливо)

Інеза бідна!
Її нема! як я кохав її!

   Лепорелло

Інеза! — чорноока... пам'ятаю,
Три місяці все залицялись ви
До неї; ледве допоміг лукавий.

    Дон Гуан

Вночі... у липні. Дивну я приємність
Ловив тоді в її печальнім зорі,
В устах її змертвілих. Якось дивно.
А ти, здається, не вважав її
Красунею. І справді, мало в неї
Було правдивої краси. Окрім очей,
Самих очей. Та погляд... я такого
Ніколи вже не зустрічав. А голос
У неї тихий був — як у слабих.
А чоловік у неї був негідник,
Я пізно це прочув... Інеза бідна!..

   Лепорелло

Та що ж, найшлися потім інші.

    Дон Гуан

Правда.

   Лепорелло

А житимем, то будуть інші знову.

    Дон Гуан

А й так.

   Лепорелло

Яку ми саме у Мадріті
Тепер шукати будем?

    Дон Гуан

О, Лауру! До неї просто я з’явлюсь.

   Лепорелло

Чудово!

    Дон Гуан

До неї в двері — а найду кого
У неї вже — геть у вікно його.

   Лепорелло

Звичайно. Ну, розвеселились ми.
Недовго нас небіжчиці тривожать.
Хто йде до нас?
(Входить чернець)

     Чернець

Сюди приїде зараз
Вона. Хто тут? Це люди Дони Анни?

   Лепорелло

Та ні, ми тут самі собі пани,
Ми тут гуляєм,

    Дон Гуан

А кого ждете ви?

     Чернець

Приїхать має зараз Дона Анна
До гробу чоловіка.

    Дон Гуан

Дона Анна
Де-Сольва! як! дружина командора,
Що вбитий... не згадаю ким?

     Чернець

Розпутним,
Безсовісним, безбожним Дон Гуаном.

   Лепорелло

Oro! Ось як! Чутки про Дон Гуана
І в мирний монастир проникли навіть,
Ченці йому виспівують хвалу.

     Чернець

Він вам знайомий, може?

   Лепорелло

Нам? нітрохи.
А де тепер він?

     Чернець

Тут його нема,
Він на засланні десь.

   Лепорелло

І слава богу,
Що далі, то на краще. Всіх би їх.
Розпутників, в один мішок та в море.

    Дон Гуан

Що ти верзеш?

   Лепорелло

Мовчіть: це я навмисне.

    Дон Гуан

Тут, кажеш, поховали командора?

     Чернець

Тут. Пам'ятник дружина спорудила.
І приїздить тепер щодня сюди
За упокій душі його молитись
І плакати.

    Дон Гуан

Що за чудна вдова!
І не погана?

     Чернець

Хоч красу жіночу
Ченцям і не годиться вихваляти,
Та гріх брехать; угодник теж не міг би
Її красу чудесну не признати.

    Дон Гуан

Небіжчик був ревнивий недарма.
Тримав він Дону Анну під замком,
Ніхто із нас не бачив ще її.
Поговорить хотів би з нею я.

     Чернець

З мужчиною ніколи Дона Анна
Не скаже слова.

    Дон Гуан

Зо мною інша справа: я монах.
Та ось вона.
(Входить Дона Анна)

   Дона Анна

Мій отче, відчиняйте.

     Чернець

Іду, сеньйоро; я на вас чекав.
(Дона Анна іде за ченцем)

   Лепорелло

А що, яка?

    Дон Гуан

Її не видно зовсім
Під удовиним чорним покривалом;
Лише вузеньку п'ятку я помітив.

   Лепорелло

І досить вам. Адже у вас уява
Все інше домалює за хвилину;
Вона меткіша, ніж малярський пензель.
Для вас байдуже, з чого починать,
Чи з брів, чи з ніг.

    Дон Гуан

Послухай, Лепорелло,
Я з нею познайомлюсь.

   Лепорелло

Отаке!
Доконче треба! - Чоловіка вклав
І хоче глянуть на вдовині сльози.
Безсовісний!

    Дон Гуан

Однак, уже і смеркло.
Поки над нами місяць не зійшов
І тьми не обернув у світлий присмерк
Ходімо у Мадріт.
(Виходить)

   Лепорелло

Іспанський гранд,
Мов злодій, ночі жде й боїться світла.
Життя прокляте! Та чи довго маю
Я з ним морочитись? Вже сил нема!

наступний розділ

 

Повний текст || Сцени: 1 || 2 || 3 || 4

Зміст 4-х томника
Зміст 3-го тому
Примітки до 3-го тому
Алфавітний покажчик
Оригінал твору

Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах