О.С. Пушкін. 5. Волох у Венеції

 

О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1>5. Волох у Венеції

 

5. Волох у Венеції (14)


Як покинула мене Парасков'я,
І як я процвиндрився з гризоти,
Підступив к мені далмат лукавий:
«Подайсь, Дмитре, в морське ти місто,
Там цехінів, як у нас каміння.

Там солдати в шовкових каптанах
І тільки, що п'ють та гуляють:
Хутко там ти розбагатієш
І повернешся в шитім долимані
З кинджалом на ланцюжочку сріблянім.

Ген тоді-то вже грай собі на гуслях;
До віконець побіжать красуні
І дарунками тебе закидають.
Ей, чи чуєш-бо! Виправляйся морем;
Повертайсь, коли розбагатієш».

Я послухався підступного далмата.
Ось живу в цім човні мармуровім,
Сумно, хліб їхній мені, мов камінь,
Я невільний, як на прив'язі собака.

Тут із мене жінки сміються,
Коли слово я по-нашому мовлю;
Мову наші тут свою забули,
Призабули вже і звичай наш рідний.
Я зів'яв, як пересаджений кущик.

Як у нас бувало кого стріну,
Чую — «Дмитре Олексичу, здрастуй!»
Тут не чую доброго привіту,
Не діждуся лагідного слова.
Тут я, наче бідна та мурашка,
Що закинула в озеро буря.



Примітки*





Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>