О.С. Пушкін. 6. Гайдук Хризич

 

О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1>6. Гайдук Хризич

 

6. Гайдук Хризич


В печері на гострім камінні
Притаївсь хоробрий гайдук Хризич (15),
З ним жона його Катерина,
З ним його два сини кохані,
Їм не можна з печери вийти,
Стережуть їх недруги люті.
Якщо тільки хто голову підніме,
В них приціляться сорок мушкетів.
Вони три дні, три ночі не їли,
Пили тільки воду дощовую,
Що впала в западину камінну,
На четвертий зійшло красне сонце,
І води в западині не стало.
Тоді мовила, зітхнувши, Катерина:
«Боже правий! Змилуйся над нами!»
І упала мертвою на землю.

Хризич глянув і без слів заплакав,
А сини плакать при нім не сміли;
Вони тільки очі утирали,
Як від них відвертався було Хризич.
В п'ятий день старший син збожеволів,
Став дивитись на мертву матір,
Ніби вовк на козу заснулу.
Його брат, те уздрівши, злякався.
Закричав він старшому брату:
«Брате мій! не губи свою душу;
Спий же краще мою гарячу крівцю,
А помремо голодною смертю,
Ми почнемо виходить із могили,
Кров смоктать наших недругів сонних» (16).
Хризич звівся й промовив: «Досить!
Краще куля, ніж голод і спрага».
І всі троє із гори в долину
Збігли, як скажені вовчиська.
Семерох убив із них кожен,
Сіма кулями кожен із них прострілен;
Вороги їм голови відтяли
І на списи свої насадили,
Але й тут дивитися не сміли,
Бо страшний був їм Хризич із синами.







Примітки*





Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>