О.С. Пушкін. 4. Федір і Олена

 

О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1>4. Федір і Олена

 

4. Федір і Олена


………………………………..
………………………………..
Стаматі був старий, безсилий,
А Олена молода і жвава;
Вона так його раз відштовхнула,
Що пішов він, кульгаючи, з дому.
Справедливо, старий безстидник!
Ой же баба! Відкараскалась добре!

А Стаматі став думати думу:
Як йому погубить би Олену?
Він до жида-лиходія приходить,
Він у нього вимага поради.
Жид сказав: «Іди на кладовище,
Відшукай під камінням жабу
І в горшку принеси до мене».

Стаматі пішов на кладовище,
Відшукав під камінням жабу (13)
І в горшку її приносить жиду.
Жид на жабу виливає воду,
Називає жабу Іваном
(Гріх великий християнським ім'ям
Нарікать таку гидку істоту!)
Потім жабу всю вони скололи
І її — її ж крівлею напоїли;
Напоївши, примусили жабу
Облизати достиглу сливу.

І Стаматі хлопчику промовив:
«Віднеси цю сливу ти Олені,
Дар це од племінниці моєї».
Приніс хлопчик Олені сливу,
А Олена в ту ж мить її з'їла.

Тільки з'їла ту погану сливу,
Як здалося бідній молодиці,
Що змія всередині в неї.
Тут злякалась молода Олена,
Меншеньку сестру свою гукнула.
Та її молоком напоїла,
А змія в животі все ворушилась.

Пухнуть почала прекрасна Олена.
Всі говорять: Олена вагітна.
Як то буде їй тепер од мужа,
Коли вернеться він із-за моря!
І Олена соромиться й плаче,
І на вулицю вийти боїться,
День сидить, вночі їй не спиться,
Щохвилини сестриці повторяє:
«Що скажу я милому мужу?»

Круглий рік минає, і ось Федір
Повернувся в сторону отецьку.
Вибігає все село назустріч,
Радо всі його поздоровляють;
Та немає в натовпі Олени,
Як він не шукав її очима.
«Де ж Олена?» — він нарешті мовив.
Хто зніяковів, хто посміхнувся,
Та ніхто не проронив ні слова.

Він прийшов до свого дому — бачить:
На постелі сидить його Олена.
«Встань, Олено»,— так сказав їй Федір.
Вона встала — він суворо глянув.
«Мій володарю, клянуся богом
І пречистим іменем Марії,
Що невинна я перед тобою,
Збавили мене злії люди».

Але Федір не повірив жінці:
Відрубав їй голову по плечі.
Відрубавши, сам до себе мовив:

«Не уб'ю невинного дитяти,
З неї вийму я його живого,
При собі виховувати буду.
Я побачу, на кого він схожий,
Так довідаюсь, хто в нього батько,
І уб'ю я ворога свого».

Розпоров тут він мертве тіло.
Що ж! — а замість милої дитини
В животі він жабу знаходить.
Скрикнув Федір: «Горе мені, вбивці!
Погубив Олену я даремно:
Не її вина переді мною,
А збавили її злії люди!»

Підійняв він голову Олени
І почав цілувать з любов'ю,
І одкрились уста ізмертвілі,
Голова Олени говорила:

«Я невинна. То Стаматі з жидом
Жабою мене нагодували».
Тут ізнов уста її зімкнулись
І язик перестав ворушитись.

І Федір Стаматі зарізав,
А жида убив, як собаку,
І по жінці справив панахиду.






Примітки*





Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>