О.С. Пушкін. 3. Битва біля Зениці-Великої

 

О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1>3. Битва біля Зениці-Великої

 

3. Битва біля Зениці-Великої (8)


Радивой зводить прапор свій жовтий,
Воювати йде він бусурмана.
А далмати, стрівши наше військо (9),
Свої вуса довжезні закрутили,
Набакир шапки свої напнули
І сказали: «Візьміть ви нас з собою:
Хочем теж воювать бусурманів».
Радивой їх по-дружньому стрінув
І сказав їм: «Милості просим!»
Перейшли ми заповідану річку,
Стали нищить селища турецькі,
А жидів на гілляках вішать (10).
Беглербей зі своїми бошняками
Проти нас прийшов із Банялуки (11),
Та коли заіржали їх коні
І на сонці їх вигнуті шаблі
Заблищали край Великої Зениці,
Повтікали всі зрадники-далмати;
Обступили ми тоді Радивоя
І сказали: «Господь бог поможе,—
Вкупі ми повернемось додому
І розкажем про цю битву нашим дітям».
Стали битись ми тоді жорстоко,
Кожен з нас був трьох воїнів вартий,
Кров ю вражою вкрились шаблі наші
По держак самісінький од леза.
Та коли через річку стали
Ми малим гуртком переправлятись,
Селіхтар на нас ударив з боку (12)
Свіжим військом, лавами кінноти.
Радивой сказав тоді нам: «Діти,
Збіглось безліч собак-бусурманів,
Нам упоратись з ними неможливо.
Хто вцілів, до лісу подавайся
І рятуйся там од селіхтара».
Нас усіх залишилось двадцять,
Всі — рідня, всі — друзі Радивоя,
Але тут нас впало дев'ятнадцять.
Закричав до Радивоя Юрій:
«Радивою, ти сідай хутчіше
На мого скакуна вороного;
Через річку вплав переправляйся,
Кінь тебе із загибелі вимчить».
Радивой на Юрія не зважив,
Сів на землю, підібгавши ноги.
Тут його вороги оточили,
Радивоєві голову зрубали.





Примітки*





Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>