О.С. Пушкін. «Коли далеке...»

 

О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1>«Коли далеке спогадання...»

 

***


Коли далеке спогадання
Мене гризе в самотині,
Й напівзабутеє страждання,
Мов тінь, ввижається мені;
Коли, людей щодня стрічавши,
Втекти в пустелю хочу я,
їх голос кволий занедбавши,—
Тоді лечу крізь забуття
Не в світлий край, де небо сяє
І сипле бризки огневі,
Де хвилі теплі і живі,
Де море мармур обливає,
Де лавр і темний кипарис
На волі пишно розрослись,
Де був Торквато величавий,
Де і тепер у млі нічній
На скелі в далині дзвінкій
Знов ожили плавця октави.
Я прагну мрією ясною
До хвиль північних берегів.
Мені між білою грядою
Відкритий острів заяснів.
Печальний острів — берег дикий,
Де зимова росте брусника,
Все тундра блякла укрива
Й холодна піна підмива.
Сюди нерідко запливає
Одважний півночі рибак,
Тут мокрий невід розстеляє
І палить вогнище сяк-так.
Сюди розбурена негода
Заносить вутлий човен мій.
……………………………..



Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>