О.С. Пушкін. В. Ф. Раєвському (Мій друже)

 

О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1>В. Ф. Раєвському (Мій друже)

 

В. Ф. Раєвському


Мій друже, так,— я справді змарнував
Дари прихильної природи;
Я знав дозвілля, муз натхненних знав
І ліні тихі насолоди,

Красу лаїс, бенкети, повні гри,
І кличі радості щасливі,
Скороминучі мирних муз дари,
І слави лепети шумливі.

Я дружбу знав — і, сповнені надій,
Віддав життя їй юні годи,
І вірив я за чашею лиш їй
В години радості й свободи.

Я знав любов не в хмурості сумній,
Не в безнадійному блуканні,
Я знав любов у розцвітанні мрій,
У захваті, в зачаруванні.

Розмов палких лишивши блиск і шум,
Я знав і труд, і захват зрання,
Мені було солодким гордих дум
Оте самотнє хвилювання.

Минуло все! — застигла в серці кров?
Тепер я в голизні їх знаю
Життя, і світ, і дружбу, і любов,
І досвід гірко проклинаю.

Мій жвавий норов пал утратив свій.
Душа дедалі більш німіє;
Чуттів нема. Так лист дібров легкий
В струмках кавказьких кам'яніє.

І викривши кумира юних літ,
Я бачу привида бридкого.
Так що ж тривожить захололий світ
Душі, в якій нема нічого?

Невже раніше він таким мені
Величним, чарівним здавався,
Невже у цій ганебній глибині
Я світлим серцем утішався!

Що ж бачив в нім безумець молодий,
До чого прагнув, в сум повитий,
Кого ж душею, повною надій,
Я не всоромивсь божествити?

Перед юрбою линув голос мій —
В нім поклик істини свободний,
Та для юрби нікчемної смішний
Цей голос серця благородний.

І скрізь ярмо, сокира чи вінець,
Скрізь лиходії чи тирани,
.............співець
Чи забобонів раб слухняний.




Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>