О.С. Пушкін. Кокетці
О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1> Кокетці

 

Кокетці



Невже повірить ви могли,
Немов Аньєса, в присягання?
В якім романі ви знайшли,
Щоб вмер зальотник від кохання?
Вам проминуло тридцять літ,
Ба навіть трохи більш від того.
Мені — за двадцять; взнав я світ,
Бо мав нагоду й час для цього!
Із клятв і сліз тепер сміюсь
І витівок не полюбляю;
І в вас, напевно, признаюсь,
Давно до зрад смаку немає;
Ми прохололи й, запевняю,
Не личить знов навчатись нам.
Кохання вічне — слово дам! —
Три тижні щонайбільш триває.
Були ми друзі. Вдачу мав
Ваш чоловік таки ревниву...
Шаленого я з себе вдав,
Ви з себе удали цнотливу,
Ми поклялися... Та новий
Порив розвіяв клятву нашу;
Клеона полюбили ви,
А я — повірницю Наташу.
Ми розійшлись; усе було
Добропристойно та лагідно,
Життя без чвар тривать могло
І після цього дружньо, гідно;
Так ні! сьогодні вам кортить
В трагічнім тоні говорить
Про щось старезно-недоречне
Та повертати до життя
Покійних рицарів чуття,
Кохання їх палке та ґречне.
Послухайте — не так це. Я
Хоч і поет, та не хлоп'я.
Це нам не личить, залишімо
Кохання запал молодий —
Ви доньці старшенькій своїй,
Я брату меншому, й скажімо:
З життям їм можна жартувать,
Щоб потім сльози проливати;
Їм до лиця іще кохать,
А нам — хіба що кепкувати.




Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>