О.С. Пушкін. Дельвігу
О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1>Дельвігу

 

Дельвігу



Мій друже, по Парнасу брат,
Від тебе проза — дар утішний,
Та признаюсь, бароне, грішний:
Я віршам більше був би рад.
Ти знаєш, з кожної нагоди,
На березі парнаських вод
Любив я ткать поеми, оди,
І навіть дивував народ
В ляльковому театрі моди.
Бувало, що не напишу,
Для інших те не Руссю пахне;
Про що цензуру не прошу,
Щораз Тимковський тільки ахне.
Тепер заледве я пишу!
Від посту бідна муза чахне,
І рідко з нею я грішу.
Тепер за славою пустою,
Охолоділий, не женусь;
Мов муж за гордою жоною,
Ліниво вслід їй я тягнусь.
Я вже забув її обіти,
Одна лиш воля мій кумир,
Та я люблю, мої піїти,
Щасливий голос ваших лір.
Так звідниця, що забуває
Пустоти давніх літ своїх,
Із усмішкою поглядає
На штучки... молодих.




Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>