О.С. Пушкін. Алексєєву

 

О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1>Алексєєву

 

Алексєєву



Мій любий, як несправедливо
Мене в думках ревнуєш ти!
Я позабув любов бурхливу,
Полон зрадливий красоти.
Свободи друг миролюбивий,
Серед юрби красунь усіх
Я, збайдужілий і лінивий,
Своїх богів не бачу в них.
їх млосний погляд, щебетання
Мене вже владно не зове.
Забув я юності кохання
І полум'я його живе.
Мені вже закохатись трудно,
Зітхати ніжно — просто сміх,
Надії вірить безрозсудно,
Чоловіків дурити гріх.
Минув, на жаль, мій час щасливий;
Як друг мій, ніжний та примхливий,
Як Баратинський, говорю:
«Де подругу найти надійну?
Любов зазнати де постійну?»
Та в лад йому дарма вторю.
Лишив я щастя даль безмежну
І зрікся почуттів палких.
Я став повірник обережний
Наївних друзів молодих.
Коли закоханий без тями,
Ридаючи, немов дитя,
Клянеться щирими словами
Красуні все віддать життя;
Коли в палкім чаду бажання,
У захваті бурмоче він
Про таємниче дожидання,
Про звабний чар нічних годин,
І руку другові стискає,
І ревність мужа проклинає
Чи нагляд матері нудний,—
Його запевнення сердечні,
Його визнання безкінечні,
Я радий слухать, друже мій,
Його підтримую я дбало
У тій безумній маячні
І говорю: таке бувало
Зо мною також в оні дні.




Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>