О.С. Пушкін. Вольність
О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1>Вольність

 

Вольність

 

Ода

Втікай, розваго юних днів,
Цітери зніжена царице!
Де ти, де ти, грозо царів,
Свободи горда вістівнице?
Прийди, зірви з чола вінок,
Розбий солодкозвучну ліру...
Співать про волю прагну щиро,
На тронах вразити порок.

Відкрий мені величний слід
Натхнення сповненого галла,
Кому сама між славних бід
Ти смілі гімни навівала.
Сини мінливої судьби,
Тремтіть, тремтіть, тирани світу!
А ви мужайтесь, жертви гніту,
Повстаньте, змучені раби!

О жах! Куди не кину зір, —
Кайдани скрізь, ганьба й погрози,
Лихих законів згубний вир,
І свист бича, й безсилі сльози;
В густій передсудів імлі
Панує влада скрізь неправа —
Здобута кров'ю грізна слава
І вічне рабство на землі.

Лиш там над царственим чолом
Народів не лягло страждання,
Де міцно сплетене вінком —
Закону й Вольності єднання;
Усім їм дано щит твердий,
Що рівно рівних захищає,
Їх меч — злочинців не минає
Між громадян в державі тій,

Де з високості б'є тяжка
Законів кара справедлива,
І непідкупна їх рука,
Незнані страх їм і нажива.
Володарі! Вінець і трон
Вам дав закон — а не природа,
Ви стали вище від народу,
Та вище — вічний є закон.

І горе, горе племенам,
Де він дрімає мовчазливо,
Де хоч народам, хоч царям
Закони підкорять можливо!
Тебе за свідка я зову,
О мученик помилок славних,
За предків в шумі бур недавніх
Зложив ти царствену главу.

Іде на страту Людовік,
Нащадки дивляться в безмов'ї,
Як він у смертний час приник
До плахи, зрошеної кров'ю.
Закон, народ — мовчать в цю мить,
Спада караюча сокира...
І се — злочинницька порфіра
На галлах скованих лежить.

О самовладний лиходій!
Тебе, твій трон я проклинаю,
І смерть тобі й сім'ї твоїй
Жорстоко й радо накликаю.
Читають на твоїм чолі
Печать прокляття всі народи.
Страхіття світу, стид природи,
Докір ти богу на землі.

Коли над мороком Неви
Зоря північна мирно сяє,
І сон, торкнувшись голови,
Її додолу нахиляє,
Співець стоїть у темноті.
Де, мов примара невблаганна,
Пустинний пам'ятник тирана,
Палац у грізнім забутті —

І чує Клії гнівний глас
За цими стінами страшними,
Калігули останній час
Перед його встає очима,
Він бачить — в лентах і зірках
Ідуть хмільні з вина й сваволі
Таємні вбивці темночолі,
В очах зухвальство, в серці страх.

Мовчить невірний вартовий,
І міст підйомний опустили,
Рукою зради в тьмі нічній
Ворота ковані відкрили...
О жах! О сором! Крізь туман,
Як звірі, вдерлись яничари!..
Безславні падають удари...
Загинув вінчаний тиран.

І нині вчіться, о царі:
Ні нагороди, ані страти,
Ні ланцюги, ні олтарі
Не в силі вас порятувати.
Тож перші голову схиліть
Під захист правого закону,
Несхитно на сторожі трону
Народів вольність хай стоїть.






Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>