О.С. Пушкін.Елегія
О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1> Елегія

 

Елегія


Я знову, юні друзі, поміж вас!
Минулися печальні дні розлуки,
До брата знов простерлись ваші руки,
Ваш славний гурт я бачу в добрий час,
Ви всі такі ж, але для серця інші.
Уже не ви йому за все миліші,
Вже я не той... Так, як і все земне,
Пройшла пора веселості ясної,
Пройшла навік, і вже понаді мною
Життя проміння збліднуло ясне,
Веселощі покинули мене.
Я, знехтуваний долею гіркою,
І сміх, і спокій, і життя гучне —
Усе забув, і лиш над головою
Звиса покрову видиво сумне...
Даремно ви жартуєте в розмові
І ніжністю душі на кожнім слові
Сон хочете тяжкий мій перервать.
Все скінчено,— і пустощі чудові
В душі померли — їм не оживать.
Щоб загасить мої сумні страждання,
Даремно ліру даєте мені;
Загинули колишні сподівання,
І голос вмер бездушно у струні.
Мені з журбою жити однією!
Мене печалить день, жахає світ;
Піду в ліси, де висне мертвий цвіт —
Ненавиджу я радощі душею,
В мені застиг їх нетривалий слід,
Опали ви, троянд легкі лелітки!
Не доцвіли до ночей осяйних,
Промчались ви, дні радостей живих,
Промчались ви — і тільки сльози свідки,
Я в'яну на світанку днів моїх.

О друзі! Час настав тяжкій розлуці,
Мене забудьте, хай іду я сам,
Лишіть мене моїй сердечній муці,
Лишіть мене пустелям і сльозам.




Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>