О.С. Пушкін. Вершники
О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1>Вершники

 

Вершники



Давно лежали на ланах
Глухої ночі покривала,
Сама одна в блідих хмарках
Зоря пустельна ледве сяла.
Там при вмираючих вогнях,
Де млисті повились тумани,
Стояли мовчазно два стани
На гір затьмарених верхах.
Все спить; лиш хвиля у розгоні
Плюскоче в темряві нічній,
Та чути в далині глухій —
Дзвенять мечі, тупочуть коні.
Ватага вершників палких
Через діброву проїжджає,
Нетерпеливо коні їх
Тремтять, басують в тихім гаї.
Вже полем вершники спішать,
Лишивши гай поза горою,
Смиряють коней, гомонять
Із посмішками між собою.
Обличчя радістю горять,
Вогнем палають грізні очі;
Лише один поет хмурний,—
Неначе темний присмерк ночі,
Немов осінній день блідий.
В очах у нього морок суму,
У грудях — тайний спів журби,
І так, заглиблений у думу,
Він їде на чолі юрби.

«Співец» безстрашний, що з тобою?
Лиш ти смутний серед бійців;
Один з нас не радієш бою,
Повіддя й шаблю попустив!
Невже, невільнику знемоги,
Любіший мир душі твоїй,
Ніж наші буряні тривоги
І стук мечів у тьмі нічній?
Хай буде путь війни зрадлива,
Та нашій долі заздрить світ.
Чи ж то для тебе смерть жахлива?
У жодній битві ти не блід.
Тебе ми знали під мечами
З чолом спокійним та ясним,
Завжди між першими бійцями,
Все там, де падав бранний грім.
Зливаючись з побідним криком,
У нашу честь гримів твій спів —
А нині ти у смутку дикім,
Як втеклий ратник, занімів».

На відповідь співець печальний
Повільно й хмурно позирнув,
Піднявши очі в присмерк дальній,
І гірко, болісно зітхнув.

«Глибокий сон в долині бранній;
Ми їдемо у тьмі нічній.
Він близько — мій кінець жаданий!
Для мене це останній бій!
Я розіб'ю закови долі,
І з вами в пекло вогняне
Влечу,— але впаду на полі,
І кінь не винесе мене.

О ви, кому разом зі мною
Судилось нині смерть зустріть,
Скажіть: ваш довгий сон сльозою
Чи може діва окропить?
Ніхто за мене не згадає,
У безгомінні згину я...
І потай, як про смерть узнає,
Ельвіна не зітхне моя.

А ви, кому іще розради
Життя судилося вкушать,
Хай вас коханки вдома радо
Із слізьми будуть обіймать!
Наливши чашу врятування,
Брати, згадайте про співця,
Його жалі, його кохання
І славу грізного кінця!»



Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>