О.С. Пушкін. Осінній ранок
О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1> Осінній ранок

 

Осінній ранок



Піднявся шум; я чую в ранній час
У самоті сопілчине квиління,
І з мрією любові якось враз
Моє останнє зникло сновидіння.
Скотився морок із небес нічний,
Зійшла зоря, вже сяє день блідий —
А скрізь глухе навколо запустіння...
Її нема... до рідних берегів,
Де мила йшла під вечір, вже ходив я,
На березі, на зелені лугів
Я не знайшов ніде її слідів,
Ніде ознак прекрасної не стрів я.
Йдучи в задумі, в глушині лісів,
Я викликав той образ, серцю милий,
Я звав її — і голос мій безсилий
Пусті долини в далечінь несли.
Я підійшов, у мрії ще незнаній.
Де струмені не кваплячись текли,
Не трепетав в них образ незрівнянний.
Нема її... До милої весни —
Я попрощавсь з душею дорогою.
З беріз і лип холодною рукою
Зняла вже осінь весь убір рясний.
Вона шумить в дібровах опустілих,
Там день і ніч кружляє жовтий лист,
Стоїть туман на нивах пожовтілих,
І чується раптовий вітру свист.
Поля, горби, діброви кучеряві!
Святої охоронці тишини
І свідки ви минулих днів забави!
Забуті ви... до любої весни!

Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>