О.С. Пушкін. Елегія
О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1> Елегія

 

Елегія



Я думав, що любов погасла вогняна,
Що серце не горить бентежною жагою,
Що дружба радісна, як зірка провідна,
Страждальця привела до пристані спокою.
Я думав досягти надійних берегів,
Дивитись віддалік, показувать рукою
На парус змучених плавців,
Грозою несених страшною.
«Стократ блажен,— я говорив,—
Чий вік, і вільний і прекрасний,
Як вік весни промчався ясний,
Хто в муках пристрасті не млів,
В любові хто не був нещасний
Не знав печальних кайданів.
Блажен! та я у кращій долі.
Я мук закови розірвав,
Я знов у дружбі... я на волі —
Й життя захмаренеє поле
Веселий блиск зачарував!»
Та що я говорив... нещасний!
Хвилину я заснув в непевній тишині,
Але сумна любов таїлася в мені,
Не погасав мій пал всечасний.
На бенкет кликаний, до друзів запальних,
Хотів на давній лад легку настроїть ліру,
Знов оспівать хотів принадниць молодих,
Бенкети, Вакха і Дельфіру.
Даремно!., я мовчав; німа рука моя
Лежала, стомлена, на лірі неслухняній,
Я все іще горів — і в тій журбі останній
На втіхи юності здаля дивився я.
Любов, отруто, що я п'ю,
Тікай, як привид марного чекання,
Не спалюй душу ти мою,
Вогонь болючого жадання.
Летіте, привиди... Амуре, я не твій,
Віддай всі радощі, віддай ти спокій мій...
Забути дай мені усі страждання й болі,
Чи дай іще летіть надії по світах,
Дозволь іще заснуть і в тяжких кайданах
Зітхати по солодкій волі.

Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>